Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П.Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет імені П.Тичини, професор кафедри дошкільної педагогіки доктор педагогічних наук, професор, Олійник Віктор Васильович, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, ректор доктор психологічних наук, професор, Карамушка Людмила Миколаївна, Інститут психології імені Г.С. У роботі розроблено та методологічно обгрунтувано систему управлінської взаємодії субєктів навчально-виховного процесу на рівні: директор школи - заступники директора - вчителі - учні - батьки, що забезпечує організації перехід на нову соціальну практику - на шлях демократії і гуманізму. У контексті досліджуваної проблеми осмислено теоретичні і практичні проблеми внутрішньошкільного управління; проведено теоретичний і практичний аналіз управлінської діяльності директора школи, який виступає головним субєктом гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів; розроблено критерії і методику оцінювання теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів. Створена та експериментально перевірена модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів використана при розробці теоретичних і методичних положень, які відображають цей процес. Теоретическим исследованием проблемы установлено, что построение модели управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней с учетом тенденций их социокультурного развития и реальных возможностей общества отвечает основным положениям методологии синергетики: современная школа рассматривается как открытая социальная система, ориентированная на саморазвитие и самоуправление.Соціально-педагогічний аспект заявленої проблеми актуалізують: нова парадигма розвитку людства, відповідно до якої людина визнана найвищою цінністю, а положення про її добробут є основним критерієм оцінки суспільних відносин; логіка гуманного розвитку управління галуззю освіти, що вимагає пошуку його оптимальної моделі та орієнтує управлінців різних рівнів на зміцнення й утвердження головних феноменів гуманізму - загальнолюдських норм моралі і гуманних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу. У цьому контексті проблема гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами переходить у сферу пріоритетних державних інтересів, сутність яких зафіксована у Конституції України, Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, і потребує невідкладного розвязання. Вагомий внесок у розвиток теорії і методології управління освітньою галуззю на різних рівнях його здійснення зроблено вченими і практиками, зокрема: основи управління соціальними процесами розробляли В.Афанасьєв, А.Берг, Д.Гвішиані та ін.; загальні основи управління освітою досліджували Є.Березняк, М.Кондаков, О.Орлов, М.Сунцов, П.Худоминський та ін.; управлінню навчально-виховним процесом та організації діяльності органів управління присвячено праці А.Бубнова, М.Корфа, Н.Крупської, А.Луначарського, К.Ушинського, С.Шацького та ін.; проблеми внутрішньошкільного управління вивчали Ю.Конаржевський, М.Поташник, М.Сметанський, М.Черпінський, Р.Шакуров, Т.Шамова та ін.; питання, повязані з управлінням навчально-виховними закладами, висвітлені в дослідженнях В.Бондаря, Л.Даниленко, Г.Єльникової, І.Жерносєка, В.Зоц, Л.Карамушки, Б.Кобзаря, М.Легкого, В.Маслова, В.Олійника, Н.Островерхової, С.Сисоєвої. Обєктом дисертаційних досліджень останніх років були такі проблеми галузевого управління, як: формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти (Б.Жебровський); методологічний аспект управління загальноосвітнім навчальним закладом (М.Кириченко); управління малокомплектними початковими школами різної структури (В.Мелешко); організаційно-педагогічні засади управління загальноосвітніми навчальними закладами приватної форми власності (Т.Цуканова); система управління виховною роботою зі школярами в регіоні (С.Шевченко); вплив комунікативних особливостей жінки-керівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності (Я.Шакурко); соціально-педагогічні умови вдосконалення підготовки керівних кадрів органів державного управління в галузі мистецтва і культури (Л.Троєльнікова); проблема внутрішньошкільного управління у вітчизняній педагогіці 20-30 років ХХ століття (О.Шевченко); система підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності (Г.Тимошко); державне управління якістю середньої освіти (Т.Лукіна); теоретико-методичні засади управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах (Л.Даниленко).