Теорія ціни та її розвиток в історії економічних вчень - Контрольная работа

Національний університет «Києво-Могилянська академія» Самостійна робота з історії економічних вчень Теорія ціни та її розвиток в історії економічних вчень Виконала: студентка 1 курсу Кальонова В.М. Перевірив: Колядич О.І. Ціна - це основний механізм, який забезпечує гармонію матеріальних інтересів виробників і споживачів. Це означає, що вона виступає найбільш узагальнюючим показником руху товарних відносин. Проблеми ціни й ціноутворення завжди були в центрі уваги вчених-економістів різних шкіл протягом усього ходу розвитку суспільства. Якщо в умовах панування товарних відносин через механізм ціноутворення стихійно визначалося «Що виробляти?», «Скільки виробляти?» й «Для кого виробляти?», і ціна являла собою хаотично сформовану мінову вартість, то на сучасному етапі розвитку економіки виникає обєктивна необхідність вирішувати поставлені питання свідомо, планово, наперед визначати й організовувати виробництво відповідно до суспільних потреб. Тож тоді ціна вважалася категорією обміну, що слугує обертанню надлишків виробництва. Мислитель Стародавньої Греції Аристотель (384-322 рр. до н.е. ) вперше зробив спробу зрозуміти, як має формуватися ціна. Він обґрунтував концепцію справедливого обміну (справедливої ціни), який трактував як обмін за достоїнством. З одного боку, ціна відображає витрати праці, сировини на виготовлення певних товарів, з іншого - має давати продавцеві змогу жити згідно з його соціальним статусом. Зокрема, середньовічний знавець теології Фома Аквінський (1225-1274) обґрунтував концепцію справедливої ціни, стверджуючи, що підставою для обміну є рівність користі обмінюваних речей. Справедливість, яка базується на необхідності забезпечення більшою кількістю благ тих, хто більше значить для суспільного життя. Підкріплюється це також словами Миколи Коперника: “Гроші знецінюються (тобто за них можна купити менше товарів) зазвичай тоді, коли їх становиться багато.” 2. Він був обґрунтований у праці Адама Сміта (1723-1790) “Дослідження про природу і причини багатства народів”(1778) у вигляді трудової теорії вартості, хоча до нього схожі ідеї висловлював французький учений П’єр Буагільбер (1646-1714) (Буагільбер найважливішою умовою економічної рівноваги і прогресу вважав пропорційні ціни, за яких виробники покривають свої витрати і отримують прибуток, підтримується стійкий споживчий попит, а гроші знають своє місце в обслуговуванні товарного обігу) і англійський учений Вільям Петті (1623-1687) (Петті заклав основи трудової теорії вартості. “Якщо хто-небудь,- писав В.Петті,- може добути з перуанського ґрунту і доставити в Лондон одну унцію срібла за той самий час, протягом якого він може виробити один бушель хліба, то перша становить природну ціну другого”) Своє дослідження Сміт починає з розрізнення “природної ціни” - центру, навколо якого постійно обертаються ціни на всі товари, та “ринкової” - фактичної, за яку зазвичай продають товар. У будь-який момент часу “ринкова ціна” визначається попитом і пропозицією. Ці поняття рівнозначні тому, що Маршалл пізніше назве ціною короткотривалого періоду і ціною довготривалого періоду. Для обґрунтування свого остаточного висновку Сміт починає з побудови простої моделі “первісного і нецивілізованого суспільства”, в якому земля безкоштовна, а капіталу не існує. Вартість товару - це сума нормальних компенсацій, сплачуваних за фактори, використані у виробництві; отже, “природна ціна” товару в реальному світі визначається виробничими витратами в грошовому вираженні, що складаються із заробітної плати, ренти і прибутку, які самі є “природною ціною” робочої сили, землі та капіталу. Прихильниками даного підходу були послідовники Сміта - представники класичної політичної економії - Томас Роберт Мальтус (1766-1834), Насау Вільям Сеніор (1790-1864), Джон Стюарт Мілль (1806-1873). Остаточну та визначальну роль при формуванні ціни вчений відводив співвідношенню попиту та пропозиції. За допомогою цін, стверджував Рікардо, ринок розподіляє капітал між економічними суб’єктами в точно визначеній пропорції. Пізніше свою власну трудову теорію вартості представив, в свою чергу, Карл Маркс (1818-1883) у праці “Капітал”(1867), хоча вона і не є трудовою теорією вартості в сучасному розумінні цього поняття. “Цінність кожного предмета, поки вона не встановлена, абсолютно довільна і невизначена”, тож французький вчений вважав мірилом останньої ціну. Його прихильник - Е.Бем-Баверк. Початкові ідеї представив Генріх Герман Госсен (1810-1858), видатний німецький економіст і один із передвісників ідей маржиналізму. Вагомий вклад в теорію ціноутворення зробив французький економіст і математик, передвісник маржикалізму Антуан Огюстен Курно (1801-1877). Проте насправді ціни продуктів і виробничих факторів визначаються взаємно та одночасно.” - наголошує Марк Блауг.