Теорія та практика виховання студентської молоді вищих педагогічних навчальних закладів України (1920-1991 рр.) - Автореферат

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукРоботу виконано в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий консультант: доктор психологічних наук, професор, дійсний член НАПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання НАПН України, директор. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, дійсний член НАПН України Зязюн Іван Андрійович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти НАПН України, директор;Важливою умовою такого входження є модернізація вищої педагогічної школи, яка забезпечує підготовку кваліфікованих, конкурентоздатних фахівців, основою якої є прогресивні ідеї, спрямовані на удосконалення навчально-виховного процесу ВНЗ, створення оптимальних умов для розвитку кожного студента як активної особистості, що, безумовно, потребує вивчення ґенези, глибокого осмислення позитивного досвіду навчання й виховання, набутого вищими педагогічними навчальними закладами України упродовж минулих десятиліть. Отже, назріла потреба, по-перше, проаналізувати, систематизувати й узагальнити явища і процеси, повязані з розвитком виховання студентів у межах вищої педагогічної освіти, по-друге, розробити обґрунтовану періодизацію його розвитку, по-третє, визначити можливості застосування досвіду, накопиченого вітчизняною педагогічною освітою, в сучасній вищій школі України на новому етапі її діяльності. Крім того, до цього часу не знайшли свого розвязання суперечності, що існують між: зростаючими соціально значущими завданнями, які необхідно розвязати студентам вищих навчальних закладів, і їхньою професійною та особистісною готовністю до розвязання цих завдань; зовнішніми впливами навчально-виховного середовища і внутрішніми прагненнями студентів до власного інтелектуального, духовного і фізичного зростання; спрямуванням і сутністю виховних впливів вищого навчального закладу, суспільства та сімї студента, його найближчого соціального оточення, що в результаті спричиняє порушення єдності цих вимог і негативно позначається на вихованні особистості; вимогами вищого навчального закладу, який виконує замовлення суспільства на формування професіонала з високим рівнем знань і стійкими моральними якостями, та неоднозначним за своєю сутністю, інколи негативним, ставленням студентської молоді до цих вимог. Недостатня розробленість проблеми в історико-педагогічній науці, її актуальність і відповідність сучасному етапу розвитку освіти й виховання зумовили вибір теми дослідження - „Теорія та практика виховання студентської молоді вищих педагогічних навчальних закладів України (1920-1991 рр.)”. Методологічну основу дослідження становлять: системний підхід, що дає змогу розглядати виховний процес у вищих педагогічних навчальних закладах України у 1920-1991 рр. як неперервний процес змін у вищій педагогічній освіті в єдності із суспільними (соціально-політичними, економічними) перетвореннями; синергетичний, який дає змогу показати еволюцію і динаміку виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах України як інтегрованого, складного, хвилеподібного, суперечливого, що зазнає впливів багатьох чинників і відзначається багатоманітністю проявів; культурологічний підхід, який уможливлює аналіз процесу виховання як педагогічно адаптованого соціального досвіду людства, тотожного за побудовою людській культурі у всій її структурній повноті і змістовій багатоманітності; антропологічний підхід, який дає змогу проаналізувати головний імператив епохи: людина як біосоціальна істота не може взаємодіяти з природою та суспільством поза певними нормами, цінностями, традиціями, правилами; наративний, що дає змогу не просто описати історико-педагогічний досвід, а й наділити його смислом, внести до сучасного соціокультурного контексту і перетворити на інструмент зміни педагогічної дійсності; інтеграційний підхід, який враховує поступово-стадіальний прогресивний характер людської історії, її розвиток у часі, хронологію і водночас такий, що враховує всю багатовимірність, складність, унікальність культур і цивілізацій, розвиток людського суспільства у просторі; хронологічний підхід, що дає змогу в чіткій послідовності простежити зміни в теорії і практиці виховання студентської молоді у вищих педагогічних навчальних закладах України в різні історичні періоди і сприяє розробці періодизації;Поняття „вищий навчальний заклад” розглядається як освітня, освітньо-наукова інституція, що заснована і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб згідно з їх покликанням, інтересами, здібностями та нормативними вимогами у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ