Теорія та практика державного регулювання зайнятості населення в Україні - Курсовая работа

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ Кафедра економічної теорії ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ КУРСОВА РОБОТА з «Макроекономіки» НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: викладач, к.е.н. Клімова Н. І. ВИКОНАЛА: студентка II курсу, групи 25-Ф Іванова А.О. ХАРКІВ 2008 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ 1.1 Цілі, задачі та інструменти державної політики зайнятості 1.2 Правові норми про працю та зайнятість населення в Україні 1.3 Порядок отримання допомоги по безробіттю РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНІ 2.1 Характеристика стану та рівня безробіття в Україні 2.2 Інформація про вакансії, зареєстровані у державній службі зайнятості РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ 3.1 Перспективні напрями політики зайнятості 3.2 Єдина технологія обслуговування незайнятого населення - ноу-хау в соціальній сфері ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ ВСТУП Проблема державного правового регулювання ринку зайнятості актуальна не лише для України. В умовах подальшого розвитку науково-технічного прогресу, всеоб`ємлюючої автоматизації виробництва, її все більш корпоративного або навпаки - локального характеру дістало місце підвищення професійних та особистих вимог до фахівців, тенденції надвиробництва, неможливість швидко знайти підходящу роботу. Всі зазначені явища та інші дедалі більше перетворюються на чинник деградації робочої сили. Але в нашій державі формування ринку праці, яке тільки розпочалося, диктує необхідність розробки політики зайнятості, яка буде враховувати специфіку перехідної економіки, національні особливості та менталітет населення. Метою роботи є аналіз сучасного рівен. зайнятості населення в Україні, його державного регулювання та розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, Кодекс законів про працю України, Державні програми й Укази Президента України з питань регулювання зайнятості населення. Державне регулювання ринку робочої сили Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на: - забезпеченні соціального партнерства суб”єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії , реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб; сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця; гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць; дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення; підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту; забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць; певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів [7;45-78]. До зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; направлені на виконання оплачуваних громадських робіт; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.