Теорія ритуалів переходу А. ван Геннепа: її зміст та верифікація на прикладі обрядів життєвого циклу - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Сарапін Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри релігієзнавства Захист відбудеться “25” червня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033 м.Одним з напрямків такого дослідження є вивчення ритуалів, що супроводжують людину у відповідальні моменти її життя, які зберігаються протягом багатьох століть в майже незмінному вигляді, нібито на підтвердження того, що мають свої корені глибоко в людській природі. На початку ХХ ст. фламандський вчений А. ван Геннеп, в своїй фундаментальній праці „Les rites de passage” („Ритуали переходу”), запропонував схему, за якою відбувається, на його думку більшість ритуалів. З появою теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа, в якій автор виклав своє бачення ритуального процесу взагалі та в обрядах життєвого циклу зокрема, в руках дослідників зявився потужний засіб, за допомогою якого можна було досягати різноманітних цілей. В даній дисертації послідовно здійснюється спроба такої верифікації, причому з релігієзнавчої точки зору і на прикладі обрядів життєвого циклу (родинні обряди, ініціації за віковою ознакою, весілля, обряди повязані зі смертю). На думку автора, верифікація теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа, на необхідності якої наголошувалось вище, сприятиме більш глибокому розумінню проблеми ритуалу взагалі, а не лише в контексті обрядів життєвого циклу.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлений звязок з науковими програмами та планами, надана характеристика ступеня наукової розробки проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, вказана теоретико-методологічна основа дослідження, зазначені положення наукової новизни, показано теоретичне та практичне значення роботи, наведені дані про апробацію результатів дослідження та загальну структуру роботи. По-перше, було розглянуто ті роботи, які стали основою для появи теорії ритуалів переходу А. ван Геннепа або містили у собі її альтернативні установки. До розробки теорії ритуалів переходу вивчення обрядовості (взагалі і обрядів життєвого циклу зокрема) відбувалось в основному шляхом накопичення емпіричного матеріалу. Вчені виділяли різні функції, що притаманні ритуалу, такі як: задоволення потреби в символізації (С.Лангер); збереження, контроль та відтворення основних цінностей колектива (Б.Малиновський); соціалізації індивіда, інтеґруюча, відтворююча та психотерапевтична (Е.Дюркгайм); продовження в часі життя колектива (В.Топоров); підтримка космічного та соціального порядку, боротьба з профанним часом (М.Еліаде); функція обміну цінностями (М.Мосс); культове узаконення міфів (загальне положення ритуалістичного напрямку); символічне вираження певних почуттів (А.Редкліф-Браун); шаблонізація зовнішніх форм поведінки (Р.Маретт) та інші. Враховуючи той факт, що зясування співвідношення термінів „ритуал” та „обряд” і досі є дискусійним в науці, то в даному дослідженні вони використовуються синонімічно, віддаючи, проте, перевагу терміну „ритуал” як міжнародному.„Вагітність та народження” було встановлено наступні закономірності. Таким чином, вагітність є проміжним періодом для ще ненародженої дитини та для матері (особливо у випадку якщо це перша вагітність), оскільки народження першої дитини для жінки - це перехід до повноцінного статусу заміжньої жінки-матері. Це, в свою чергу, свідчить про наявність в даному виді обрядовості схеми ритуалів переходу А. ван Геннепа. Особливі дії, спрямовані на послід, що лишається після пологів, повязані з тим, що послід - це те, що повязувало дитину з тим світом, де вона була до народження, це - предмет з „того світу”, тому і відбувається його певна сакралізація - навіть позбавлятись від нього треба певним чином. Якщо перехід до дитинства (пологова обрядовість), від молоді до стану дорослих (весільні обряди) та зі стану дорослих до літніх людей (весільні обряди відносно батьків молодят), а також обрядовість поховального циклу (перехід від статусу літніх родичів до мертвих пращурів) включаються до перехідних обрядів життєвого циклу, то повинні туди включатись і ритуали, в супроводі яких індивід здійснює перехід від вікової групи дітей до підлітків і від підлітків - до молоді.У багатьох народів перед весіллям спостерігаються звичаї прощання молодят зі своїми статево-віковими групами - так звані „дівоцькі та парубоцькі вечори”, що свідчить на користь наявності в весільних церемоніях схеми ритуалів переходу А. ван Геннепа.

Основний зміст дисертації