Теорія "чистої форми" в художньому дискурсі Станіслава Ігнація Віткевича - Автореферат

Теорія «чистої форми» в художньому дискурсі Станіслава Ігнація ВіткевичаСеред малодосліджених питань важливе місце посідає творчий доробок Станіслава Ігнація Віткевича (Віткація) (1885-1939) - оригінального польського драматурга, романіста, есеїста, філософа, естетика, критика, живописця, фотографа, творця теорії «чистої форми». Варто наголосити, що в українському літературознавстві бракує монографічних студій про теорію «чистої форми», драматургію, романістику, критику та есеїстику польського автора в їх органічному взаємозвязку. Мета роботи - інтерпретувати особливості реалізації філософсько-естетичних засад теорії «чистої форми» у художньому дискурсі С. І. Віткевича. У роботі зосереджена увага на наступних текстах: «Hauptwerk: Поняття та твердження, імпліковані поняттям існування» / «Hauptwerk: Pojecia i twierdzienia implikowane przez pojecie Istnienia» (1935), «Психофізичні проблеми» / «Zagadnienia psychofizyczne» (1938; незак.); «Нові форми в малярстві та непорозуміння, що звідти виникають» / «Nowe formy w malarstwie i wynikajace stad nieporozumienia» (1919), «Естетичні нариси» / «Szkice estetyczne» (1921); «Нове визволення» / «Nowe wyzwolenie» (1920), «В малому дворику» / «W malym dworku» (1921), «Водяна Курочка» / «Kurka Wodna» (1921), «Дюбал Вагазар, або На перевалах беззмістовності» / «Gyubal Wahazar, czyli Na przeleczach bezsensu» (1921), «Каракатиця, або Гирканічний світогляд» / «Matwa, czyli Hyrkaniczny swiatopoglad» (1922), «Божевільний і черниця» / «Wariat i zakonnica» (1923), «Янулька, донька Фіздейка» / «Janulka, corka Fizdejki» (1923), «Мати» / «Matka» (1924), «Шевці» / «Szewcy» (1934); «622 падіння Бунґо, або Демонічна жінка» / «622 upadki Bunga, czyli Demoniczna kobieta» (1910-1911), «Прощання з осінню» / «Pozegnanie jesieni» (1927), «Ненаситність» / «Nienasycenie» (1930), «Єдиний вихід» / «Jedyne wyjscie» (1932-1933; незак.); «Наркотики» / «Narkotyki» (1932), «Немиті душі» / «Niemyte dusze» (1936); «Без компромісу» / «Bez kompromisu», «Про чисту форму» / «O Czystej Formie», «Про значення філософії для літератури» / «O znaczeniu filozofii dla literatury», «Про значення інтелектуалізму в літературі» / «O znaczeniu intelektualizmu w literaturze» та ін. У роботі використано біографічний (еволюція світогляду автора), описовий (окреслення філософсько-естетичних засад теорії «чистої форми» та особливостей її реалізації в драматургії й романістиці письменника), культурно-історичний (аналіз художнього освоєння С. І.Віткевич вирізняв три шляхи наближення до «таємниці існування»: філософію, релігію і мистецтво, яке, на думку мислителя, в наші дні може розвиватися лише у вигляді «чистої форми». На думку естетика, завдяки творенню й сприйманню малярських, поетичних, музичних і театральних витворів «чистої форми» людина як «окреме існування» відчуває «єдність у множинності» й наближається до «таємниці існування». У такому контексті «чиста форма» постає як мистецтво «чистої форми», що передбачає т. зв. Віткевича як гра «чистої форми»» - висвітлено стратегію оновлення драматургії й театру «чистої форми» та інтерпретовано гротескно-пародійні пєси Віткація. Віткевича, «демонічна жінка» (Ірина Всеволодівна, «Шевці»), «митець» - розгублений у житті письменник або художник «чистої форми», що втілює «молодопольських» авторів, «носіїв катастрофістської свідомості» (Вальпург, «Божевільний і черниця»), «каракатиця» - це жіночий тип, що уособлює обмеженість в емоційній сфері (Елля, «Каракатиця, або Гирканічний світогляд»), «мерзотник» - прагматичний й цинічний «контрпартнер» «титана», молодий чоловік низького соціального походження, який прагне багатства (Леон, «Мати»), та «титани минулого» - конкретні історичні персоналії, «справжні індивідуалісти», для котрих, на відміну від сучасних, будь-які форми перверзії у пошуках «таємниці існування» зайві (шекспірівський Ричард ІІІ, «Нове визволення»; Папа Римський Юлій ІІ, «Каракатиця, або Гирканічний світогляд»).