Поняття та ознаки природного права. Загальні ідеї природного права. Філософські погляди на природне право за часів Середньовіччя. Погляди Гроція, Локка, Гоббса. Сучасні течії природного права: неотомізм, феноменологічний, екзистенціалізм, герменевтичний.
Різноманітність теорій, які намагаються пояснити характер змін у соціальному житті при переході від природного до державно-правового стану суспільства, умови і причини виникнення права, обумовлена суттєвими розбіжностями у світогляді авторів теорій, різним розумінням самої сутності і призначення права, впливом відповідної історичної епохи, відсутністю і неможливістю абсолютного знання з даної проблеми. Але всі концепції мають певну пізнавальну цінність і сприяють відновленню більш достовірної картини генезису права. Розглянемо одну з теорій, а саме теорію природного права. В 17 столітті ідеї природного права відобразились у прогресивних планах буржуазії, що виступила проти феодального свавілля та партикуляризму, на захист ідей свободи та рівності, які склалися в цілісне вчення про природні права. Актуальність теми дослідження полягає в тому, що теорія природного права розвивалась досить довго, її досліджувало багато філософів і протягом того часу, в якому вона розвивалась, виникали різні суперечки та нові погляди на природне право.Природне право - це право, яке знаходиться у самій природі людині, надане їй від природи та має ґрунтовний для життя людей норматив поведінки. Тільки згодом, коли виникає держава, виникає позитивне право, яке призначене закріпити природні права людини, створити реальні гарантії для їх дії. Саме природне право є основою невідємних, природних прав людини, які існують незалежно від того, чи закріплені вони десь, чи ні. Невідємні, природні права людини походять від природного права на життя і свободу, які від народження має кожна людина, які покликані гарантувати свободу, захищати особу від свавілля з боку держави та інших осіб. Природне право як система норм (у широкому розумінні) - це сума духовно-моральних чеснот, яких повинна дотримуватись людина у підтриманні онтологічних принципів світового порядку з постійним обґрунтування власної свободи з метою активного гармонійного самозбереження у Всесвіті.Держава і утворюване нею позитивне право повинне захищати природні права людини. Природно-правова концепція розвинулась, завдяки наголосу на правах людини як природжених правах, стала підґрунтям для розвитку принципу верховенства права, формулювання міжнародних стандартів прав людини. Тобто право зявляється у людини з моменту народження людини та вже закладене в її розум. Тому люди відмовились від можливості самостійно захищати свої права і домовились утворити державу, яка має право видавати закони і супроводжувати їх санкціями. Тобто право за допомогою держави захищає природні права людини,які визначаються найвищою цінністю.У цих вченнях людина і природа розглядалися як учасники одного процесу розвитку - природної еволюції. До епохи Ренесансу право інтерпретувалося переважно у двох вимірах: з одного боку, як прояв Божого суду, і тому воно мало характер невідворотності, абсолютності й вічності, з іншого боку, право розумілось як продукт домовленості людей, яке може змінюватись і має відносний характер. Однак існує ще й третій вимір інтерпретації права, згідно з яким право має людське походження, але, незважаючи на це, воно є необхідним, тому що сутність його випливає із загальної людської природи. Він проводив чітку межу між природним правом і правом, установленим волею Бога або людей. Хоч опосередковано Бог впливає на розвиток природного права, оскільки він - Творець природи, частиною якої є людина, але порядок природи знаходиться поза межами впливу Бога.Ця добровільність, передбачає взаємні права та обовязки обох сторін договору, а не право у держави, а обовязки у людей. Важливе місце в Локківському вченні про права людини займає звязок між свободою людини і законом. Він вважав, що закон не лише не знищує і не обмежує свободи, а навпаки зберігає їх. Локк сформулював принцип індивідуальної свободи, де зазначено, що свобода людей, які знаходяться під захистом держави, полягає у тому, щоб мати встановлені нею постійні і загальні для всіх правила для життя, а також мати можливість чинити за власним розсудом, коли це не суперечить закону. У «Трактаті про державне правління» він зазначає, що такими правами є передусім право на життя, свободу і власність.Він вважає, що спочатку всі люди створені рівними у відношенні фізичних і розумових здібностей і кожен з них має однакове з іншими право на все. Дійсні соціально-історичні прототипи тих природних законів, про якиі тлумачить Гоббс, - взаємозвязок приватних власників, оформляються договорами. Природні закони, подібно до будь-яких законів природи, Гоббс оголосив незмінними і вічними. Але закони, що видаються владою, і природні закони - не різні види законів, застерігав мислитель. Ставлячи громадянські закони в таку сувору залежність від природних, Гоббс хотів, очевидно, скерувати діяльність держави на забезпечення розвитку нових, буржуазних суспільних відносин.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття та ознаки природного права.
1.1 Поняття природного права
1.2 Загальні ідеї природного права
Розділ 2. Філософські погляди на природне право за часів середньовіччя.
2.1 Погляди Гроція
2.2 Погляди Локка
2.3 Погляди Гоббса
Розділ 3. Сучасні течії природного права.
3.1 Неотомізм
3.2 Феноменологічний
3.3 Екзистенціалізм
3.4 Герменевтичний
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
