Теорія літературних стилів В.С. Виноградова - Реферат

Особливе значення стилістика надає вивченню комунікативно-виражених можливостей слова, оскільки слово - це основа будь-якої мови. Стилі мовлення завжди привертали увагу вітчизняних і зарубіжних фахівців. У становлення стилістики як науки величезний внесок зробили як російські, так і зарубіжні мовознавці, такі як О.О.Потебня, В. Г. Будагов, А.Н.Кожин та ін), вважають стилістику галуззю лінгвістики, що досліджує способи і ефект вибору і використання мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетичних та ін.), щоб передати думки й емоції в різних умовах спілкування.В індивідуальному стилі кожного поета в тому чи іншому стильовому напрямку по своєму проявляються риси самого часу і його поетичне трактування, особливостей розуміння і художнього втілення образу сучасної людини, якісне розходження типу творчості художника, його схильність до різних традицій, нарешті, своєрідність поетичної мови (лексики, тропів, ритміки, рими). Стиль відчувається насамперед у мові, а потім, відштовхується від мови до характерів і т.д. у всіх інших особливостях його творчості. Завдання аналізу стилю виражається у виборі характерного з усієї суми стильових засобів, до яких вдається автор даного твору. У стилі кожного твору живуть і протиборствують дві тенденції - обєктивна та субєктивна. Говорячи про ідейно-естетичну зумовленості стилю, автор дає наступне визначення: "Стиль - це індивідуально-окреслена і замкнута цілеспрямована система засобів словесно-естетичного вираження і втілення художньої дійсності".Серед лінгвістичних дисциплін, що вивчають основи і особливості мови в її різних формах і функціях, особливе місце повинна зайняти стилістика. Положення лінгвістики залишається невизначеним, особливо тому, що різні дослідники, встановлюючи поняття цієї науки, кладуть в основу різні принципи (наприклад, теорію емоційної функції слова і словесного ряду, принцип "слова як такого", теорію "внутрішньої форми" і т.п. А між тим, якщо, будуючи обєкт науки, виходити не тільки з загальних міркувань, але і з конкретних даних, то стане ясно, що є два різних аспекти, з яких може виростати стилістика: I - стилістика як надбудова над діалектологія і II - стилістика як наука про мови "літературно-художніх творів" (або, краще - словесно-художніх структур) [5, c. Однак мова літературно-художніх творів знову-таки не збігається з поетичною (інакше - художньою) промовою. Таким чином, перш ніж вивчати стилістику як теорію поетичної мови (поетичну стилістику), ми повинні створити науку про словесні структури художніх творів [8, c.Чи має мовознавство і літературознавство , як і всі інші науки, свій предмет дослідження; у мовознавства він - мова, у літературознавства - література; якщо нова філологічна наука - не мовознавство і не літературознавство; якщо, отже, її предмет - не мова і не література, то що ж він, цей предмет? Як відомо, у нас розрізняють стиль в додатку "до мови і стиль в додатку до літератури. Виноградова зберігається таке розрізнення, але розроблене воно по-своєму: в стилістиці, що відноситься до явищ мови, він відокремлює те , що відноситься до мови, від того, що відноситься до мови - це перше; стилістику мови він сполучає в одне велике ціле зі стилістикою художньої літератури - це друге [10, c. Тому становить інтерес питання: у чому саме автор бачить явища стилю в мові і в чому - у промові. В.В.Виноградов не раз згадує про ці та інші явища, але в основу свого визначення стилів мови він кладе не їх, а способи вживання мови і його стилів в різних видах монологічного та діалогічного мовлення та в різних композиційних системах, викликаних або кодифікованих громадської практикою - соціально-груповий, виробничо-професійної і т. д.

Зміст

Вступ

1. Загальне поняття про теорію стилю

2. Теорія літературних стилів В. С. Виноградова

3. Аналіз робіт В. С. Виноградова у галузі стилістики

Список використаних джерел