Зміст концепцій національної єдності, які були поширені в українській філософській та суспільно-політичній свідомості кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Віддання переваги соціальному питанню над національним, недооцінка ваги держави у житті нації.
При низкой оригинальности работы "Теорія консолідації України: кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Теорія консолідації України: кінець ХІХ - перша третина ХХ ст.Міцно солідаризує народ мова, яка є атрибутом національного самовиявлення, свідченням оригінальності й повноцінності культури, в якому нація кодує свою духовність, історію та всебічний багатовіковий досвід. Розглядаючи національну проблематику «крізь призму загальнолюдських і гуманістичних ідеалів», ліберал-соціалісти закликали «вменшувати націоналізм і збільшувати інтернаціоналізм», висловлювали переконання, що «оборонці української національності не будуть націоналістами». Визнаючи головним критерієм прогресу не щастя всього людства, а окремої «людської одиниці», мислителі вважали невідємною умовою щастя особи її розвиток у вільному середовищі своєї нації. Власне, перед українською інтелігенцією і ставилось завдання «…витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, відки б вона не йшла, та при тім податний на присвоювання собі в якнайширшій мірі і в якнайшвидшім темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і яка сильна держава не може остоятися». Націонал-демократи були переконані, що впродовж історії між націями, між державами точиться боротьба за самостійність та збереження власного ладу, а тому єдиним гарантом свободи будь-якої нації вважали її силу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
