Специфічні особливості визначення людини в іудео-християнській традиції. Принцип застосування детермінізму до психології як характерна ознака філософського вчення Зиґмунда Фрейда щодо людської природи. Основні погляди К. Маркса на теорію гуманізму.
Аннотация к работе
Відомий психоаналітик розглядає людину як систему, але повністю закриту, та таку, яка може функціонувати в не залежності від зовнішніх чинників, головним є задоволення сексуальних потреб та самозбереження. А з іншого боку, не можна забувати про соціальний бік питання, адже людину не можна повністю ізолювати від суспільства, і навіть більше її життєдіяльність безсумнівно повязана з соціумом, хоча людина сама по собі і є закритою системою, яка впускає інших за власним бажанням. Дослідження природи людини сягає свого коріння в глибини історії, від часів Античності, а саме ми говоримо про Епікура, Платона та Аристотеля, через Середньовіччя, де майже кожен з представників філософської еліти намагався зрозуміти, що собою являє природа людини та наскільки вона дана нам від Бога, через Відродження, де розквітає гуманізм, до Нового часу 16-17 ст., де Спіноза пропонує нам новий погляд на людину та її природу, і до 19-20 ст. коли бажання розгадати, цю таємницю набуває планетарного масштабу. Людина, а не люди тої чи іншої культури, можуть бути зрозумілі подібно будь-якій іншій природній істоті тому, що людина є людина і ті ж самі закони цінні для всіх нас в усі часи». В сучасному суспільстві більшість психологів та філософів вважають, що людина народжується чистим аркушем, де з часом культура, природа, суспільство визначають його природу та гуманність.