Теорія і практика сугестопедичного навчання школярів середніх загальноосвітніх навчальних закладів - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукРобота виконана в Інституті педагогіки АПН України. Сиротенко Анатолій Йосипович, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії позашкільних закладів освіти Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний науковий співробітник відділу дидактики професійної освіти; доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН УкраїниОднак у відповідь психолог В.Моргун, аналізуючи сугестопедію у світлі психології навчання, заявляв, що перенесення сугестології (науки про навіювання у різних його формах - С.П.) на педагогіку не є доцільним. Зважаючи на це, виникла необхідність дослідження та осмислення теоретичних і практичних основ сугестопедії як навчальної системи, яку можна було б використовувати з метою вивчення різних шкільних навчальних дисциплін; глибокого засвоєння не лише знань, умінь та навичок, а й досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу, досвіду творчої діяльності, формування на цій основі духовності. Таким чином, нерозробленість названої наукової проблеми в педагогічній науці, її актуальність і практичні потреби сучасного етапу розвитку педагогічної науки обумовили вибір теми дослідження “Теорія і практика сугестопедичного навчання школярів середніх загальноосвітніх навчальних закладів”. Якщо засоби суґестопедичної навчальної системи Г.К.Лозанова дозволяють учням успішно засвоювати знання, уміння та навички в умовах психологічного комфорту, то можна висловити припущення, що цілеспрямоване використання засобів модифікованої технології сугестопедичного навчання школярів допоможе вчителю не тільки успішно реалізувати традиційні компоненти змісту шкільної освіти, а й такі нетрадиційні, як: досвід творчої діяльності, досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу, - формувати на цій основі духовність, спрямовуючи навчання на розвязання головної суперечності педагогічного процесу - суперечності між власно-особистісними та загальносуспільними інтересами. Використано комплекс методів, які дали можливість зробити таке: системно представити історіографію сугестопедагогічної науки (історико-структурний); розглянути сугестопедію як навчальну систему в предметній площині (компонентно-структурний); виявити її властивості в динаміці і простежити історіографічний аспект трансформації сугестопедагогічних знань та їх відображення у психолого-педагогічній літературі (метод функціонального аналізу та історико-генетичний); показати сугестопедію в площині її прогностичного аналізу (історико-прогностичний); визначити використаний у дослідженні категорійно-понятійний апарат психології, сугестології, філософії, фізіології, основ театрального мистецтва відповідно до предмета дослідження в педагогічному аспекті (метод термінологічного аналізу); порівняти сугестопедію з іншими напрямами сугестопедагогіки та традиційною навчальною системою (метод порівняльного аналізу); довести дидактичну ефективність використання засобів сугестопедії в роботі вітчизняних загальноосвітніх закладів (метод педагогічного експерименту).У першому розділі “Теоретичні основи сугестопедичного навчання” йдеться про сугестопедію як один із напрямів сугестопедагогіки, здійснюється теоретичний аналіз її джерел, розкриваються основи сугестопедичної теорії Г.К.Лозанова, визначається місце і роль мистецьких засобів у сугестопедичному навчанні. Насамперед доводиться, що сугестопедія є одним із напрямів сугестопедагогіки - науки про цілеспрямоване використання засобів навіювання у різних його стадіях та формах із педагогічно доцільною метою, зокрема для розширення мнестичних можливостей учнів. Якщо релаксопедичні заняття протипоказані для учнів та вчителів, схильних до психічних захворювань, то сугестопедія повністю вільна від будь-яких медичних та юридичних протипоказань. Вона доводить, що розкриття внутрішніх резервів учня можливе у звичайному стані свідомості за умови цілеспрямованих сугестивних впливів, які повсякчас і повсюдно використовували і використовують у своїй педагогічній практиці досвідчені талановиті вчителі та у творчій діяльності актори театру й кіно. Сугестопедичне навчання, поліпшуючи память і сприяючи прискоренню автоматизації в запамятовуванні нового навчального матеріалу, завдяки приємному переживанню та ефекту відпочинку, відсутності втоми розкриває резерви цілісної особистості учня.На основі теоретичного аналізу джерел сугестопедії, аналізу вітчизняного сугестопедичного досвіду, проведеної експериментальної роботи встановлено таке: Сугестопедія є одним із напрямів сугестопедагогіки, який передбачає розширення мнестичних можливостей учнів за рахунок цілеспрямованих сугестивних впливів у звичайному стані свідомості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ