Теорія і практика соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями в промисловому регіоні - Автореферат

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка Теорія і практика соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями в промисловому регіоніРобота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Науковий консультант: заслужений діяч науки і техніки України, доктор педагогічних наук, професор Харченко Сергій Якович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, проректор з науково-педагогічної роботи. Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, заслужений юрист України, доктор педагогічних наук, професор Синьов Віктор Миколайович, Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Захист відбудеться 23 листопада 2007 року о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м.Необхідність надання дітям з обмеженими можливостями рівних прав в одержанні освіти та соціальної адаптації в суспільстві знаходять підтвердження в таких документах міжнародного стандарту, як „Конвенція ООН про права дитини”, „Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей” і „План дій щодо її здійснення до 2000 року”. Проте залишається нерозробленою проблема соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями в промисловому регіоні, відсутні вітчизняні методичні розробки, які б надавали допомогу дітям з вадами розвитку та їх сімям, громадськості регіону та педагогічним працівникам. Соціально-педагогічна підтримка дітей з обмеженими можливостями являє собою складний і багатоаспектний педагогічний феномен, теоретичним підґрунтям якого є педагогіка свободи як теорія та практика діяльності фахівців, які орієнтуються на розвиток у дітей свободоздатності до самостійних дій і вільного вибору, на підтримку в духовному самовдосконаленні та формуванні внутрішнього світу. Соціально-педагогічна підтримка дітей з обмеженими можливостями передбачає, по-перше, індивідуально орієнтовану допомогу дітям у реалізації первинних базових потреб; по-друге, створення умов для максимально вільної реалізації заданих природою фізичних, інтелектуальних, емоційних здатностей і можливостей, характерних саме для цього індивіда; по-третє, підтримку у творчому самоздійсненні, у розвитку здатності до життєвого самовизначення й формування життєвої компетентності. Основні положення представленої концепції знайшли своє вираження в гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущеннях, що соціально-педагогічна підтримка дітей з обмеженими можливостями буде успішною у випадку, якщо: а) вона буде спиратися на регіональну модель цього процесу як на науково-теоретичне підґрунтя, яке забезпечує його ефективну організацію; б) буде розроблена та впроваджена регіональна комплексна програма соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями; в) механізми реалізації програми соціально-педагогічної підтримки будуть спиратися на принцип інтеграції соціально-економічного та педагогічного потенціалів промислового регіону, взаємодії різних фахівців і громадськості при координуючій ролі соціального педагога; г) вибір і використання форм та методів соціально-педагогічної підтримки буде базуватися на особистісно орієнтованому підході та враховувати необхідність активізації розвитку, самореалізації й самовдосконалення дітей з обмеженими можливостями.У першому розділі „Науково-теоретичні засади соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями” подано результати теоретичного аналізу соціально-педагогічної підтримки як особливого виду соціально-педагогічної діяльності, уточнено та розкрито зміст категорії „соціально-педагогічна підтримка” та здійснено ретроспективний огляд проблеми соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями. У другому розділі „Удосконалення шляхів і засобів соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями в промисловому регіоні” розглянуто сутність та особливості субєктності особистості дитини з обмеженими можливостями, охарактеризовано особливості соціально-економічного й педагогічного потенціалу промислового регіону, обґрунтовано концептуальні засади створення моделі соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ