Теорія і практика розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку в мовленнєво-ігровій діяльності - Автореферат

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д.УШИНСЬКОГОРобота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України. Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Богуш Алла Михайлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти. Захист відбудеться „24 ”травня 2006р. о 10.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського, за адресою: 65091, м.Мета дослідження: розробити теоретико-методичні й концептуальні засади розвитку звязного мовлення дітей старшого дошкільного віку, що розкривають закономірності розвитку мовлення з позицій комунікативно-діяльнісного, системного та культурологічного підходів; виявити інтеракцію різних видів діяльності у процесі розвитку звязного мовлення; визначити, науково обґрунтувати педагогічні умови, розробити експериментальну методику розвитку звязного мовлення дітей в мовленнєво-ігровій діяльності; виявити закономірності та стадії розвитку звязного мовлення дітей. Провідна ідея дослідження - розвиток звязного мовлення дітей старшого дошкільного віку зумовлюється спеціальною організацією освітньо-мовленнєвого простору, що поєднує в собі низку чинників: мовленнєвий (розвиток діалогічного і монологічного мовлення), театрально-ігровий (розвиток умінь і навичок звязного мовлення у вербальних іграх), виразно-емоційний (використання формул мовленнєвого етикету, засобів виразності мовлення в різних мовленнєвих ігрових ситуаціях і вправах); характеризується максимальною мовленнєвою активністю дітей в мовленнєво-ігровій діяльності та особистісно орієнтованій взаємодії її учасників. Методологічний концепт передбачає категоріально-аспектний аналіз розвитку мовлення та мовленнєво-ігрової діяльності з таких позицій: - філософії, що дозволяє дослідити сутнісний бік феноменів „звязне мовлення” і „мовленнєво-ігрова діяльність”, вивчити атрибутивні параметри на основі їх зіставлення з однопорядковими категоріями (діяльність, розвиток, гра, мова, мовлення); Методи дослідження: - 1) теоретичні: системний аналіз та узагальнення лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми розвитку звязного мовлення; теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду вихователів з метою аналізу досліджуваної проблеми, теоретичного обґрунтування і створення системи роботи з розвитку звязного мовлення у мовленнєво-ігровій діяльності; комплексний аналіз функціональних можливостей мовного і мовленнєвого матеріалу відповідно до цілей і завдань роботи з розвитку звязного мовлення; 2) емпіричні: діагностичні (бесіди, тести, анкети); обсерваційні (психолого-педагогічні спостереження: пряме і опосередковане); прогностичні (експертні оцінки); експериментальні (педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний), які були застосовані для педагогічного оцінювання рівня сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь, експериментального обґрунтування актуальності та доцільності обраної проблеми, перевірки ефективності пропонованої системи роботи з розвитку звязного мовлення дітей в мовленнєво-ігровій діяльності; 3) статистичні: кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання найдостовірніших результатів щодо розвитку звязного мовлення дітей в мовленнєво-ігровій діяльності.