Теорія і практика психологiчної допомоги потерпiлим від катастроф (на прикладi постчорнобильської ситуацiї) - Автореферат

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Киричук Олександр Васильович, Державна академія керівних кадрів освіти, кафедра психології управління, завідувач. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, академік АПН України Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології ім. доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, Носенко Елеонора Львовна, Дніпропетровський державний університет, кафедра вікової психології та англійської мови, завідувач; З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 252033, м.Отже, перед психологічною наукою постає завдання дослідження негативних психічних наслідків катастроф, розробки ефективних засобів їх попередження та надання дійової допомоги потерпілим від них. Але розширене тлумачення наслідків катастроф з гуманістичних позицій ставить тепер на порядок денний не тільки питання елементарного виживання потерпілих, а й створення у посткатастрофічний період належних умов для їх повноцінного життя - на грунті сучасної психології та соціології катастроф. Досвід надання психологічної допомоги потерпілим внаслідок залізничної катастрофи поблизу Уфи (С.М.Масгутова), вибуху в Армавірі (В.П.Вахов), землетрусу у Вірменії (Ю.І.Дерюгін, В.С.Мухіна та ін.), міжнаціональних конфліктів та воєнних дій (Р.О.Абдурахманов, В.В.Знаков, І.О.Котєнєв, В.Є.Попов) свідчить, що вітчизняна психологія не готова повною мірою задовольнити потребу потерпілих від катастроф у психологічній допомозі у концептуальному, організаційному та методичному плані. Враховуючи сучасні тенденції “екологізації” гуманітарних наук, теорія і практика психологічної допомоги потерпілим внаслідок катастроф має будуватися на грунті широкого екологічного підходу, що забезпечуватиме адекватну та ефективну реабілітацію потерпілих. Теоретичне підгрунтя психологічної допомоги потерпілим від катастроф закладено в працях класиків психології, що розкривають діалектичний звязок зовнішнього та внутрішнього, обєктивного та суб‘єктивного, психіки і діяльності (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов та ін.).Після І та ІІ світових воєн значний внесок у розуміння механізмів психічної травматизації за екстремальних умов зробила військова психологія, що нагромадила великий емпіричний матеріал та практичний досвід екстреної та “відставленої у часі” допомоги потерпілим. Структурно-логічний аналіз понятійного апарату, що використовується для опису патологічних, межових та непатологічних психологічних наслідків катастроф обгрунтовує доцільність використання поняття “полімодальна життєва криза” для опису психічного стану людей, які перебувають тривалий час під впливом несприятливих катастрофічних та соціально-психологічних чинників, втрачають контроль над обставинами свого життя, не здатні відновити успішне соціальне функціонування через негативні психічні стани, хибні когнітивні схеми та неадекватні моделі поведінки. У першому випадку йдеться про чинники, що спричинили травми, інвалідність, тимчасову непрацездатність, втрату майна, роботи, рідних, є підставою для офіційного визнання статусу потерпілого та надання йому відповідної соціальної допомоги (потерпілі за обєктивними критеріями). З субєктивно-аксіологічної позиції “катастрофічність” визначають уявленням про втрачені цінності, зміст травмуючих психіку переживань, навіть якщо подія не торкалася людини безпосередньо (наприклад, свідки автокатастрофи чи пожежі з людськими жертвами, їхні родичі є потерпілими за субєктивними критеріями). Для розуміння наслідків Чорнобильської ядерної катастрофи необхідно виділити етапи розвитку ситуації, які висвітлюються з позицій радіоекології, медицини, психології тощо.Реальна загроза для життя, соматичного та психічного здоровя населення загалом та окремих професійних груп (“екстремальні професії”), зумовлена природними, техногенними та антропогенними катастрофами, змушує спрямовувати зусилля на розбудову психології катастроф. Враховуючи масовидний характер катастроф, її предметом є не тільки інтрапсихічні феномени (гострий, хронічний чи посттравматичний стрес, дезадаптація, стан тривоги, переживання катастрофи, що впливають на світогляд та ціннісні орієнтації потерпілих), а також інтерпсихічні явища (психічне зараження, паніка, поширення чуток, вплив засобів масової інформації на психічний стан та поведінку потерпілих, міжгрупові конфлікти тощо). Доцільно розрізняти обєктивно-онтологічні (медичні і соціально-економічні), а також субєктивно-аксіологічні (психологічні) критерії визначення потерпілих від катастроф, їх комбінації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ