Аналіз дидактичних особливостей підготовки фахівців туристичної сфери в різних країнах та характеристика педагогічних систем. Структура, зміст, принципи та методологічні підходи до освіти, політика і реформування, підвищення кваліфікації спеціалістів.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукТеорія і практика підготовки фахівців сфери туризму в країнах-членах ВТО. Для проведення дослідження було використано системний підхід до аналізу дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму в різних країнах, що дало змогу виявити оптимальні параметри процесу навчання в сучасних умовах. У результаті дослідження були визначені тенденції розвитку дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму в 11 країнах. У роботі досліджено основні чинники, що формують структуру, зміст, принципи й методологічні підходи в концепції туристської освіти; проаналізовано основні поняття педагогічного аналізу дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму. Теоретично обґрунтовано положення щодо технології професійної освіти у сфері туризму, які складаються з таких компонентів: організаційні форми професійної освіти; концепція професійної освіти; основи професійного підвищення кваліфікації; політика і реформування професійної освіти в країнах-членах ВТО.У грудні 2003 року Верховна Рада України прийняла “Закон про туризм”, який заклав фундамент розвитку туристської діяльності й організації туристської освіти і підкреслив орієнтацію країни на передовий зарубіжний досвід як туристської галузі, так і туристської освіти. Перший досвід щодо упровадження спеціалізації з туризму і започаткування професійної підготовки фахівців в Україні мають вже більше 100 вищих навчальних закладів Проте освітня діяльність вищих навчальних закладів здійснюється на початковому рівні і не має систематичного характеру. Необхідність розвязання означених суперечностей, соціальна значущість процесу вдосконалення професійної підготовки фахівців для сфери туризму, недостатня теоретична і практична розробленість проблеми зумовлюють актуальність теми дослідження - “Теорія і практика підготовки фахівців сфери туризму в країнах-членах Всесвітньої туристської організації”. Провідна ідея концепції полягає в тому, що розвиток сучасної сфери туризму та туристської освіти відповідно до вимог гіперінформаційного глобалізованого середовища можливий тільки на основі реалізації ідей про те, що якість і ефективність туристської освіти гарантує якість і ефективність галузі туризму. Методологічною основою наукового дослідження є: філософські положення теорії наукового пізнання, гуманістичної філософії, положення про формування людини й різнобічний розвиток особистості; динамічна діалектична теорія про загальний звязок, взаємозумовленість і цілісність явищ обєктивної дійсності; положення про роль неперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості; принципи філософського вчення про діяльність; основні положення теорії систем, принципи системного аналізу; фундаментальні психолого-педагогічні твердження вітчизняних і закордонних учених про концептуальні положення інформаційно-програмного забезпечення навчального процесу у вищій школі; тлумачення понять у контексті сучасної філософії синергетики - теорії самоорганізації, що передбачає відкритість, готовність перебудовуватися за рахунок нових елементів навколишнього середовища; концептуальні положення як загальної філософії, педагогіки, психології, економіки, так і нових філософських, педагогічних і психологічних напрямів (педагогіка культури, діалогу культур, співробітництва, дозвілля, туризму, міжнародного туризму, туристської комунікації, гостинності, екологічного, соціального й екстремального туризму, історії міжнародного й національного туризму, туристської діяльності, особистості туриста, порівняльна професійна педагогіка туризму), які активно впливають на розвиток фундаментальних понять у педагогічній галузі досліджень.Багатовекторний характер сфери туризму визначає важливість основного компонента теорії туризму - специфічної соціоекономічної і соціогуманітарної дисципліни, яка має синтетичний характер і характеризується розгалуженими міжнауковими звязками з політологією, історією, соціологією, правознавством, культурологією, релігієзнавством, антропологією, економікою і маркетингом, педагогікою і психологією, географією, країнознавством та іншими науками. Структуру загальної теорії туризму утворюють такі розділи, як філософія, історія, економіка, соціологія, педагогіка, психологія туризму, соціологія, соціоніка, політологія, екологія, право у сфері туризму і т.п. Суть методологічних підходів, принципів і методів аналізу змісту підготовки фахівців сфери туризму у країнах-членах ВТО визначає особистісно-орієнтована гуманістична парадигма навчання (гуманізація середовища, особистості і гуманітаризація навчання).
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
