Теорія і практика навчання української літератури на філософсько-історичних засадах у старших класах загальноосвітньої школи - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М. П. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії літературної освіти доктор педагогічних наук, професор Захист відбудеться «_30__»__березня ____2010 р. о _1400___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.07 у Національному педагогічному університеті імені М. П.Літературні джерела, що вивчаються в середній школі, демонструють філософське бачення митцями окремих етапів історії та універсальних вимірів світового й національного буття. Спроби протидіяти історизму в його соціологічному значенні наявні ще в методиці навчання літератури ХІХ ст. Методологічною основою дослідження визначено світоглядні концепти, вироблені в галузі філософії історії - розділу філософії, присвяченого дослідженням сенсу, закономірностей, напрямків історичного розвитку, проблем історичного пізнання. Для формування новаційної методики навчання літератури використані різні положення філософії історії, яка постає в трьох основних іпостасях: а) як історіософія (напрям, що займається осмисленням історичної дійсності). Із метою реалізації поставлених завдань використано такі теоретичні та емпіричні методи: визначення концептуальних засад дослідження шляхом аналізу філософсько-історичних, літературознавчих, психолого-педагогічних та методичних джерел із відповідною тематикою; виявлення художньо-історичних моделей у літературних творах; спостереження за процесом навчання в середніх школах, усне і письмове опитування вчителів та учнів з метою зясування стану вирішення проблеми, психологічних та методичних передумов упровадження філософсько-історичної парадигми навчання; узагальнення наявного педагогічного досвіду на основі опрацювання публікацій, результатів опитування вчителів та учнів, аналізу шкільних програм і підручників, власної професійної діяльності; створення теоретичної моделі експериментального навчання літератури на філософсько-історичних засадах; констатувальний і формувальний експерименти; вивчення й узагальнення одержаних результатів, їх статистична обробка.Фасоля та ін.) помітні певні розбіжності в розумінні явища історизму: з одного боку, передова наукова стратегія вказує на неможливість розглядати мистецтво слова як вірогідне джерело історичної інформації, з іншого - досить часто трапляються пояснення історизму в соціологічному, документалістському значеннях, згідно з якими письменник унаочнює історичну правду. На основі аналізу праць літературознавців та методистів можна назвати ті шляхи подолання історизму в соціологічному значенні, які вже вироблені: посилення на уроках літератури уваги до феномену авторської свідомості, філософських основ художньої творчості, світоглядного контексту, в якому виник твір, стильових особливостей літератури, діалогізму між різними митцями, творами, літературами, інтертекстуальних звязків. Усе це дало підстави для трансформації принципу історизму в принцип філософсько-історичного вивчення літератури. На основі вироблених філософсько-історичних та літературознавчих засад сформульована концептуальна ідея дослідження, яка полягає в тому, що глибоке сприймання і осмислення учнями ідейно-тематичного та естетичного потенціалу української літератури залежить від здатності давати кваліфіковану оцінку художньо-історичній картині світу, наявній в усіх творах, а не тільки в текстах історичних жанрів, та її світоглядному змісту. Для втілення загальних та спеціальних принципів застосовуються відомі в шкільній практиці методи навчання: словесні (розповідь: пояснення змісту філософсько-історичних понять, спеціальних видів діяльності, огляд розвитку літератури та її світоглядно-ідеаційних стратегій; бесіда: перевірка ступеня засвоєння нових знань, колективне осмислення художньо-історичної картини світу літературного твору; самостійна робота: практичне дослідження учнями особливостей художньо-історичного моделювання), за характером логіки пізнання (аналіз: виявлення складових художньо-історичних моделей, їх художньої ролі; синтез: встановлення звязків між елементами художньо-історичної картини світу, узагальнення філософсько-історичної концепції твору, світоглядної системи автора, літературної доби), за рівнями розумової діяльності (евристичний: вирішення проблемних завдань, спрямованих на осмислення способів художньо-історичного моделювання, світоглядних позицій автора; дослідницький: організація самостійних досліджень літературного матеріалу, необхідних для розвитку спеціальних умінь і навичок; творчого читання: забезпечення глибоких вражень школярів від тексту на основі сприйняття художніх проявів феноменального).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ