Теорія і практика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини - Дипломная работа

Харківський державний педагогічний університет ім. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВАРобота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Сковороди, Міністерство освіти і науки України. Якушко Наталія Михайлівна, Харківський державний педагогічний університет ім. Захист відбудеться “20” червня 2001 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім.Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) та Закон України про загальну середню освіту за таких умов наголошують на необхідності формування творчої особистості, забезпечення її художньо-естетичної освіченості та вихованості через осмислення й використання історико-педагогічних традицій, наповнення змісту навчально-виховного процесу культурними надбаннями попередніх поколінь. Успішному виконанню цього завдання сприяє вивчення теорії та практики організації навчання учнів початкових шкіл Слобожанщини в кінці ХІХ - початку ХХ ст., бо в цей період відбувалося становлення образотворчого мистецтва як навчального предмета, спрямованого на розвиток творчих здібностей школярів, накопичувався теоретико-методичний досвід застосування різних методів й організаційних форм навчання. Аналіз численних наукових праць досліджуваного періоду й сучасності свідчить, що наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. у вітчизняній педагогічній науці широко розроблялися проблеми теорії художньої освіти, розвитку дитячої творчості, а також зміст і методика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл. Таким чином, запровадження в системі освіти України Державного стандарту, що спрямовує художню освіту на широку інтеграцію та поглиблену диференціацію і недостатній рівень висвітлення історико-педагогічного аспекту проблеми введення образотворчого мистецтва в коло навчальних предметів й зумовили доцільність проведення дисертаційного дослідження на тему “Теорія і практика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини (кінець ХІХ - початок ХХ століття)”. Воно охоплює коло питань, спрямованих на розробку проблем навчання дітей молодшого шкільного віку, орієнтоване на реалізацію завдань Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), конкретизацію змісту освітньої галузі “Естетична культура” (мистецтво) Державного стандарту початкової загальної освіти.У першому розділі - “Теоретичні питання організації навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)” - хронологічно показано розвиток поглядів представників світової та вітчизняної педагогічної думки на образотворче мистецтво як навчальний предмет, науково обґрунтовано етапи становлення образотворчого мистецтва як навчального предмета початкових шкіл Слобожанщини кінця ХІХ - початку ХХ ст., конкретизовано особливості змісту навчальних програм, чинних у зазначений історичний період. У дисертаційному дослідженні на підставі узагальнення теоретико-методичних поглядів відомих зарубіжних та українських просвітян про образотворче мистецтво як навчальний предмет конкретизовано загальні положення концепції художнього виховання (кінець ХІХ ст.): вагомого значення образотворчого мистецтва у формуванні особистості дитини молодшого шкільного віку, запровадження вивчення його як загальноосвітнього предмета початкових шкіл, поєднання загальноосвітнього характеру навчання малювання з домінуючим прикладним. У дослідженні, спираючись на результати педагогічних пошуків учених, громадських діячів, мистецтвознавців кінця ХІХ - початку ХХ ст., сформульовано закономірності навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл досліджуваного періоду: успішність навчально-виховного процесу залежить від урахування національних, культурних здобутків попередніх поколінь; цілісний вплив адекватних меті методів, засобів, організаційних форм навчання забезпечує розвиток передбачуваних якостей характеру учня (дисциплінованість, духовність, моральність, працьовитість, прагнення до витонченої краси і гармонії); специфіка образотворчого мистецтва як навчального предмета (практична спрямованість змісту навчального матеріалу, проникнення його в інші галузі знань, естетика вживаних методів і засобів навчання) сприяє підготовці людини до майбутньої практичної діяльності, оволодіння ремеслом. Активна просвітницька діяльність педагогів-художників Імператорської Академії мистецтв, які розробляли теоретичні питання вивчення образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах, проявлялася у популяризації художньої освіти серед наукової інтелігенції, вчителів-практиків, широких верств населення, ініціюванні відкриття першої в Україні приватної школи малювання М.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ