Теорія і практика корекційного навчання дітей з обмеженими розумовими можливостями в Україні - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукВарто зазначити, що в наш час поряд зі всебічним удосконаленням навчально-виховного процесу масових загальноосвітніх закладів освіти певні якісні зрушення відбуваються і в навчанні та вихованні розумово відсталих дітей, серед яких особливого значення набуває проблема корекції та компенсації порушених функцій. Хохліна та ін.) розглядають корекцію як складову цілісної системи навчально-виховного процесу допоміжної школи. Однак проблема розвитку корекційного навчання розумово відсталих дітей в Україні (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.), як окреме цілісне історично-педагогічне явище, не була предметом дослідження. Саме тому ми у своєму дослідженні прагнули всебічно й послідовно встановити звязок між минулим і сучасним етапами її розвитку, насамперед шляхом розгляду актуальних питань сьогодення у ракурсі історичного досвіду, зважаючи на те, що поєднання педагогічної ретроспективи з її перспективою - важливий засіб у реформуванні вітчизняної допоміжної школи. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт Інституту спеціальної педагогіки АПН України: напрям “Реформування змісту спеціальної освіти дітей з особливими потребами”; комплексна тема лабораторії олігофренопедагогіки “Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти школярів з обмеженими розумовими можливостями” (напрям - “Реформування змісту спеціальної освіти дітей з особливими потребами” № 0101V000606).Витоки, становлення та подальший розвиток корекційного навчання розумово відсталих дітей (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.) розглядаються у загальному теоретично-практичному контексті розвитку всієї вітчизняної дидактики. У дослідженні до основних чинників розвитку олігофренодидактики віднесено: - зміни у практиці роботи допоміжних шкіл у галузі корекційного навчання; Історично-педагогічне дослідження розвитку теорії та практики корекційного навчання учнів допоміжних шкіл України (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.) дало змогу в основу нашого наукового пошуку покласти періодизацію, згідно з методологічними засадами якої корекційне навчання розумово відсталих учнів має такі періоди: - перший (друга половина ХІХ ст. Визначальне значення для теорії навчання учнів допоміжних шкіл мало й розгортання психологічних досліджень, оскільки вони сприяли виваженості у питаннях діагностики учнів як на етапі добору на навчання, так і в процесі його здійснення. Не зважаючи на це, науково-методичне забезпечення допоміжних шкіл мало серйозні упущення, що передусім проявлялись у тенденціях необґрунтованого наближення змісту навчальних програм допоміжної школи до аналогічних документів масової загальноосвітньої школи.Наявний історично-педагогічний доробок сучасних істориків олігофренопедагогіки недостатньо розкриває генезис системи корекційного навчання розумово відсталих дітей в Україні у досліджувані періоди його розвитку. Проведений науковий пошук дав підстави виділити такі періоди розвитку корекційного навчання розумово відсталих дітей: - перший період (друга половина ХІХ ст. Визначення меж періодів є дещо умовним, оскільки навчання, як складний динамічний процес, має значний інерційний потенціал, тому частина ознак одного періоду певний час зберігається в межах іншого. Цьому періоду була властива наявність суперечностей між представниками лікувальної педагогіки, які робили ставку на “психічну ортопедію”, та соціальної педагогіки, мета якої вбачалася у соціальному вихованні учнів допоміжної школи у процесі формування особистості засобами ігрової, навчальної та інших видів діяльності. Період кінця 30-х - початок 40-х років відзначався значним розвитком вітчизняної олігофренопедагогіки на засадах перегляду попередніх концепцій розвитку корекційного навчання й утвердження його нової методології щодо питань комплектування допоміжних шкіл, в основу чого було покладено принцип всебічного обстеження дітей з метою відмежування справді розумово відсталих від дітей із подібними станами і нормалізації у допоміжній школі навчально-виховного процесу.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ