Теорія і практика формування національної свідомості дітей та молоді Галичини (друга половина ХІХ ст.–1939 р.) - Автореферат

Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукРобота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України, м. Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Ступарик Богдан Михайлович, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України, м. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Євтух Микола Борисович, Президія АПН України, м. доктор педагогічних наук, професор Зайченко Іван Васильович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки, психології і методики викладання математики Захист відбудеться 31.01.2002 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м.У контексті творення національної системи освіти особливого значення набуває науково обґрунтоване розвязання виховних завдань, а саме: формування особистості українця, його ментальності та національної свідомості. Важливим джерелом у вирішенні виховних завдань можуть стати теоретичні надбання та досвід педагогів і просвітніх діячів Галичини другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст., оскільки саме тут в означений період вдалося розробити теоретико-методологічні засади формування національної свідомості дітей та молоді і втілити основні їх положення у практику. Окремі аспекти формування національної свідомості української молоді розкрито у дослідженнях О.Вишневського, Д. Дослідження ґрунтується на положенні про те, що у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в Галичині склались сприятливі суспільно-політичні та національно-освітні передумови для розвитку теорії і практики формування національної свідомості. Дослідження здійснювалося в європейському контексті формування національної свідомості із дотриманням ідеї соборності України, що давало можливість виявлення специфіки цього процесу та його особливостей в Галичині.У першому розділі - “Формування національної свідомості української молоді як наукова проблема” - висвітлено стан розробки досліджуваної проблеми у науковій літературі ХІХ - ХХ ст., проаналізовано суспільно-політичні та культурно-освітні передумови розвитку теорії і практики формування національної свідомості в Галичині. Теоретичні розробки в галузі філософії, політології, педагогіки, психології та інших гуманітарних наук потрапляють до сфери національної свідомості тоді, коли вони збагатилися загальнозначущими для нації теоріями, ідеями, підходами до розвязання певних проблем, поповнили її інтелектуальний потенціал. Дослідження теорії і практики формування національної свідомості дітей та молоді Галичини вимагало опрацювання значного масиву наукової літератури, яку умовно розподілено на три групи: перша - загальнотеоретичні праці з проблеми нації, національної свідомості, національних відносин, національних рухів; друга - праці українських педагогів, громадських, культурних діячів з проблем національного виховання дітей та молоді на українських землях; третя - дослідження, що безпосередньо стосуються процесу формування національної свідомості дітей та молоді Галичини у другій половині ХІХ ст. Аналіз дефініцій “нація”, “національна свідомість”, “національна самосвідомість” показав, що в українській історико-педагогічній науці вони не мають однозначного трактування. Їхні публікації, більшість з яких була підготовлена педагогами, висвітлювали зміст, принципи, форми, методи і засоби формування національної свідомості української молоді і стали живильним джерелом для формування передових педагогічних ідей.Цьому значною мірою сприяло і те, що польські політичні кола вважали Галичину своєю територією, яка мала стати основою майбутньої відродженої Речі Посполитої і відмовлялися визнати існування українців як нації, заперечували природні права корінного населення на самобутність, здійснювали поступову полонізацію краю. За його висновком, національна свідомість не вроджене почуття, а лише набуте у житті, тому важлива роль у її формуванні належить вихованню. Виділено три етапи у розвитку теорії і практики формування національної свідомості протягом другої половини - 1939 р., кожен з яких відображає сутність поняття “національна свідомість”. Структурними компонентами національної свідомості є національна ідея, національний ідеал, патріотизм, національна самопошана, національна окремішність, історична память, етнічна свідомість, готовність захищати державні та національні інтереси, свободу і незалежність свого народу, зберігати і примножувати національні багатства. Для українців як недержавного народу характерним було те, що сімя, родина брала на себе більший обовязок щодо виховання національно свідомих дітей і молоді.Чепіль М.М. Г.

2. Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації відображено в таких публікаціях