Теорія і практика формування комунікативно-мовленнєвих умінь в учнів 5-9 класів у процесі вивчення російської мови - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВАНауковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ГОЛОБОРОДЬКО Євдокія Петрівна, Херсонський державний педагогічний університет, завідувач кафедри лінгводидактики Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ВОЗНЮК Людмила Володимирівна, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри російської мови та літератури; З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Київ, вул.Пирогова, 9. Основні результати дослідження знайшли втілення в проектуванні нових програм з російської мови для шкіл з російською мовою викладання. Отбор теоретического материала произведен на основе учета коммуникативной предназначенности языковых единиц, трудностей усвоения знаний и формирования коммуникативно-речевых умений в условиях украинско-русской языковой среды, методической достаточности сведений о языке для развития различных видов речевой деятельности, необходимости дополнительных сведений о языке, обеспечивающих системную работу по развитию речи, начиная с 5 класса, повторяемости определенной части теоретических сведений, усвоенных на предыдущих этапах обучения.В останнє десятиріччя проблема формування комунікативно-мовленнєвих умінь розглядається з таких позицій: основні закономірності розвитку мовлення (І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, М.Р.Львов, Л.П.Федоренко); розробка мовного компонента загальноосвітньої підготовки учнів (О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, І.П.Ґудзик, Л.І.Мацько, Г.В.Онкович, Л.М.Паламар, Н.А.Пашківська, М.І.Пентилюк, К.М.Плиско, О.Н.Хорошковська); комунікативний аспект вивчення окремих розділів російської мови (Л.В.Давидюк, С.О.Распопова, Л.М.Токарська та ін.); культура російського мовлення в умовах двомовності (А.М.Богуш, Є.П.Голобородько, Л.В.Вознюк, В.К.Іваненко, Н.Г.Озерова, Г.П.Циганенко); навчання мовленнєвого етикету (А.А.Акишина, Л.В.Лидак, С.В.Петеріна, Н.І.Формановська); контроль і оцінка сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь (І.П.Ґудзик, Н.А.Пашківська, В.О.Корсаков); визначення основних структурних компонентів мовної освіти в країнах СНД (Г.Г.Городілова, О.О.Бистрова, В.І.Капінос, О.Ю.Купалова, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Т.Г.Рамзаєва, М.Б.Успенський, М.М.Шанський). Дослідження свідчить, що у навчанні російської мови виникають суттєві протиріччя між рівнем знання мови і рівнем володіння нею; обєктивною потребою розвитку і вдосконалення мовлення учнів і перенасичуванням шкільного курсу теоретичними відомостями; потенційною можливістю посилення мовленнєвої спрямованості уроків засвоєння програмового матеріалу з російської мови (аспектних уроків) і відсутністю спеціальної роботи по оволодінню комунікативно-мовленнєвими вміннями; цілісністю процесу розвитку мовлення і порушеннями взаємозвязку між аспектними уроками і уроками розвитку звязного мовлення. Результати експериментального дослідження свідчать, що найдійовішою і найефективнішою є така система формування комунікативно-мовленнєвих умінь у процесі вивчення російської мови, яка забезпечує інтеграцію пізнавальної та мовленнєвої діяльності учнів з урахуванням лінгвістичних, психологічних і лінгводидактичних передумов розвитку мовлення в українсько-російському мовному середовищі, передбачає використання типів вправ, спрямованих на поетапне відпрацьовування комунікативно-мовленнєвих дій та операцій на основі набутих мовних і мовленнєвознавчих знань, передмовленнєвих навичок (вимовних, лексичних, граматичних, правописних) та вміщує в собі розробку комунікативно орієнтованих критеріїв і норм оцінки сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь, що дозволяють вивчати рівень готовності учнів до сприйняття, репродукції та створення висловлювань в усному (діалогічному, монологічному) і писемному мовленні. На другому етапі (1992-1993 рр.) аналізувалися програми і підручники з російської мови, вивчався досвід роботи вчителів-словесників, проводилися спостереження над засвоєнням шкільного курсу російської мови та формуванням в учнів шкіл з російською мовою навчання практичних умінь і навичок; досліджувалася залежність формування комунікативно-мовленнєвих умінь від відбору й організації теоретичних відомостей про мову, дидактичного матеріалу, який має комунікативний характер, поетапного розвитку мовленнєвих дій та операцій, від наявності стимулів і позитивного підкріплювання інтересів учнів; перевірялася ефективність окремих типів вправ, видів завдань, раціонального включення в навчальний процес мовленнєвих ситуацій; відбиралися дидактичні одиниці формування комунікативно-мовленнєвих умінь на аспектних уроках.