Телевізійний імідж ведучого на сучасному українському телебаченні - Дипломная работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ Телевізійний імідж ведучого на сучасному українському телебаченні БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА Виконавець - студентка 461 групи спеціальності Журналістика денної форми навчання Царенкової Вікторії Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Рембецька О.В. Херсон - 2011 Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичний аспект вивчення образу телевізійного ведучого 1.1 Місце ведучого в сучасному інформаційному просторі та його професійні якості 1.2 Телевізійний імідж ведучого як складова його майстерності Розділ 2. Аналіз іміджу ведучих на провідних українських каналах 2.1 Імідж ведучих інформаційних та аналітичних програм на українському телебаченні 2.2 Імідж ведучих розважальних програм на українському телебаченні Висновки Список використаних джерел Вступ До розгляду специфіки екранної творчості тележурналіста зверталося багато вітчизняних і зарубіжних дослідників, теоретичні розробки яких залишаються актуальними і сьогодні, оскільки містять чіткі рекомендації, вимоги, своєрідні стандарти щодо професійної діяльності журналіста-телевізійника, зокрема ведучого телепрограм. Сучасні журналістикознавчі роботи містять аналіз журналістських професій під різними кутами зору, розглядають окремі характеристики, нормативи, критерії, необхідні для творчого і професійного становлення майбутнього тележурналіста. Телебачення повсякчас демонструє здатність до видозмін, доповнень новими формами, видами, ознаками. Основні критерії професійної діяльності, специфіка формування іміджу та типологічний контекст телевізійної творчості журналіста-ведучого на сучасному телебаченні - питання, які цікавлять як журналістів-початківців, так і медіафахівців. Оскільки на сьогодні поки що немає цілісного й послідовного аналізу параметрів функціонування професії телеведучого в різних типах і форматах телевізійного мовлення, запропонована тема є актуальною та перспективною як у науковому, так і в прикладному сенсі. Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні абсолютна більшість людей одержує величезну частину інформації з екранів телевізорів, із вуст телеведучих. Ця професія на сьогодні займає одне з важливих місць за авторитетністю й довірою населення. Метою випускної роботи є розглянути теоретичні аспекти вивчення образу телевізійного ведучого та проаналізувати іміджі ведучих інформаційно-аналітичних, розважальних програм на провідних українських каналах. Мета наукового дослідження передбачає розв’язання таких завдань: 1) розкрити теоретичний аспект вивчення образу телевізійного ведучого; 2) виокремити та проаналізувати наявні дослідження, присвячені іміджу ведучого у вітчизняній та зарубіжній науковій думці; 3) виділити індивідуально-особистісні характеристики телеведучих на сучасному українському телебаченні; 4) проаналізувати іміджі та виокремити складові майстерності ведучих інформаційно-аналітичних програм на провідних телеканалах 1 1, Новий канал, СТБ; 5) охарактеризувати іміджі ведучих розважальних програм на українському телебаченні; 6) зробити висновки та узагальнення проведеного дослідження. Джерельною базою дослідження виступили такі інформаційно-аналітичні програми: ТСН, ТСН тиждень на каналі 1 1, Вікна на каналі СТБ, Репортер на Новому каналі, а також розважальна програми: Світське життя на каналі 1 1, Підйом, Фабрика зірок на Новому каналі, Х-фактор на каналі СТБ. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній комплексно проаналізовані особливості побудови іміджу телевізійного ведучого інформаційно-аналітичних та розважальних програм на українському телебаченні. Здійснюючи своє головне завдання - утримувати увагу аудиторії словом, ведучі не повинні забувати про елементарні норми етики, про власну відповідальність за сказане в ефірі слово. Інформацію подають і диктори, і ведучі. Адже ведучому, навіть у межах обраної сфери, доводиться стикатись із доволі широким колом питань, що є певною мірою новими для нього. За словами К. Станіславського,, коли людина-артист виходить на сцену перед тисячною аудиторією, то від переляку, конфуза, відповідальності та труднощів втрачає самовладання” [59, c.134]. Адже, дивлячись в обєктив камери, необхідно створити ефект контакту з глядачем, що сидить перед екраном, викликати в нього психологічну ілюзію того, що ведучий бачить свою аудиторію. За словами П. Єршова, знання, розуміння, осмислення і застосування телевізійними працівниками під час підготовки передач таких психолого-педагогічних методів виховання, як метод пояснення і керованої дискусії, метод виховання прикладом, метод переорієнтації зусиль, метод сугестії навіювання, метод привчання та переконання тощо, є важливим підґрунтям для підвищення професійної майстерності журналістів [19, c.29]. Ведучий телевізійної програми, безумовно, є представником певної соціальної групи, і його взаємодію можна розглядати як,, представницьке спілкування”, маючи на увазі спільні інтереси, цінності, ідеали і настанови цієї соціальної гру