Технологізація волонтерського руху - Курсовая работа

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Інститут соціальної роботи та управління Виконав: студент 36 СРМЗ групиЗміни в України в останні роки призвели до сильного погіршення населення, тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту постає перед нами як ніколи. Формування великого руху добровольців - є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.На сучасному етапі розвитку Україні бракує кваліфікованих соціальних працівників, соціальних психологів, соціологів, педагогів та багатьох інших фахівців. Сьогодні в Україні поняття «волонтер» та «волонтерство» зустрічається досить часто.Волонтер - це людина, яка вільно, а не переслідуючи якісь корисні цілі, займається діяльністю на користь суспільству. Волонтером може бути кожен громадянин, незалежно від статі, віку, расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища. Так, зважаючи на складний стан політичної, економічної, соціальної сфери, реформування пенсійної системи, системи соціального страхування, впровадження технологічного підходу у теорію і практику соціальної роботи, багато вчених, практиків звернули свою професійну увагу на волонтерство як важливий ресурс соціальної роботи.Волонтер - це людина, яка добровільно не переслідуючи корисних цілей, займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди.В Законі України “Про волонтерський рух” визначено, що волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та умотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер. Волонтер - це передусім, добра, милосердна людина, яка володіє неабиякими комунікативними навичками і приваблює досебе людей, розуміє проблеми оточуючих та співчуває їм, має бажання безкорисливо допомогти вирішувати проблеми інших людей. Толстоухова - директор Українського державного центру соціальних служб для молоді.На думку М.Дейчаківського, волонтери - “найактивніші представники різних груп населення, які бажають своєю працею та участю надати дійову підтримку в становленні демократії в Україні, зробити конкретний внесок у поліпшення становища маргінальних груп чи в розвиток соціальної і культурної сфери. Держава може запропонувати: свої тренінгові програми для волонтерів за тематикою: техніка, управління, фінанси; допомогу в отриманні офіційно визнаного статусу, страхового та соціального забезпечення для того, щоб вивести волонтерів на рівень фахівців інших сфер діяльності; зниження ставок для платників податків, які підтримують волонтерські ініціативи; за певних обставин враховувати волонтерську діяльність як проходження військової служби; надання частини ресурсів, таких, як підручники, медикаменти, фінансування, та ін. у користування волонтерів. Першим кроком у роботі з волонтером є співбесіда, під час якої зясовується: 1) як людина знайшла організацію; 2) чому її зацікавила дана робота; 3) де вона зараз працює і де працювала раніше; 4) яка в неї освіта і досвід - це допоможе підібрати відповідну роботу для неї; 5) необхідно дізнатися, чим би людина хотіла займатися, скільки часу майбутній волонтер може витрачати на роботу в організації; 6) чи немає обмежень зі здоровям; 7) важливо зрозуміти збирається людина весь час працювати волонтером чи прийшла з метою отримати оплачувану посаду.До своїх цілей і завдань в Україні програма передусім відносить активізацію з громадської діяльності шляхом розвитку руху волонтерів спрямованого на якнайширше залучення населення до суспільно корисної праці на добровільних засадах у громадських організацій, службах соціального захисту та медичній сфері, для допомоги у розвязання проблем суспільства. Києві, принаймні три фактори, які уможливлюють запровадження волонтерство в суспільне життя: наявність користувачів соціальних послуг та поля для волонтерської діяльності, яке можуть запропонувати недержавні громадські організації; наявність потенційних волонтерів, яких можна залучати, організовувати, навчати; існування світових моделей волонтерства та методичних рекомендацій щодо роботи волонтерського сектора, які поступово впроваджуються методом тренінгових занять для підготовки тренерів. [7,с.49] Завдання які можуть бути виконані волонтерами, зазвичай цілком відповідають завданням оплачуваного персоналу, а волонтери використовуються, як асистенти або помічники в тих сферах діяльності, які залишаються важливими на досягнення цілей програми. Волонтери можуть виконувати завдання, що не відносяться до постійних оплачуваних робіт; принести нові ідеї в організацію; створити і поширювати суспільну думку про організацію; залучати нових людей в організацію, допомогти при зборі коштів; заохочувати громадську активність.[23, c.58] Волонтери можуть займатися справами, якими б ніколи не стали займатися на оплачуваній роботі.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення волонтерської діяльності

1.1 Волонтерський рух: суть та види діяльності

1.2 Цілі, задачі та функції волонтерської діяльності в суспільстві

1.3 Фактори оптимізації волонтерської діяльності

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Технологізація волонтерського руху

2.1 Ресурсне забезпечення волонтерського руху

2.2 Напрями волонтерського руху

2.3 Особливості функціонування волонтерського руху в Україні

Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Список використаної літератури