Технології захисту поверхонь нагріву котлів та мінімізація втрат енергії під час простоювання енергоблоків 200 і 300МВт - Автореферат

Технології захисту поверхонь нагріву котлів та мінімізація втрат енергії під час простоювання енергоблоків 200 і 300МВТПроблемі збереження зовнішніх поверхонь устатковання енергоблоків під час простоювання їх у резерві приділялось мало уваги, оскільки воно практично постійно працювало, в звязку з чим є мало літературних відомостей щодо вирішення цієї проблеми, навіть частково. Розроблення та використання нових технологій захисту устатковання дозволить ефективно зберігати його в резерві та мінімізувати втрати енергії, що внесе суттєвий вклад у зменшення витрат електричної та теплової енергії на власні потреби ТЕС та продовження терміну експлуатації устатковання. Мета роботи - теоретичне обґрунтування та розробка технологій для підвищення ефективності зберігання устатковання ТЕС у резерві, які дозволять мінімізувати втрати теплової та електричної енергії. У роботі використаний комплексний метод досліджень, що полягає у сумісному використанні експериментальних даних втрат енергії, визначених на енергоблоках потужністю 200, 250/300 і 300 МВТ та аналітичного визначення якісних умов перебування котлів даних енергоблоків у резерві. вперше розроблено методики розрахунку втрат теплової та електричної енергії для енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВТ, за якими можна визначити втрати енергії на період виведення енергоблока в резерв, перебування його в резерві та виведення з резерву;Охарактеризувати приріст витрати енергії на власні потреби ТЕС можна за допомогою введеного коефіцієнта , який характеризує приріст витрати електроенергії на власні потреби ТЕС. Повітря має бути попередньо підготовлене - нагріте до температури не нижче ніж 70°С з відносною вологістю не вище ніж 40% (тобто вище від температури точки роси). Схема працює таким чином: повітря забирається іззовні через повітрозабірні патрубки 2, рухаючись коробом збору повітря 1 через дуттьовий вентилятор 3, надходить у калорифер 4, де підігрівається до потрібної температури і через повітряну сторону повітропідігрівника 5 подається в паливню котла 6 за рахунок самотяги, що створюється між котлом і димовою трубою. На основі експериментальних даних показано, що величина є змінною для різного типу устатковання ТЕС і складає: для Трипільської ТЕС (енергоблок 300 МВТ) - 98 КВТ; Київської ТЕЦ - 5 (енергоблок 300 МВТ) - 71 КВТ; для Київської ТЕЦ - 6 (енергоблок 300 МВТ) - 72 КВТ; для Бурштинської ТЕС (енергоблок 200 МВТ) - 182 КВТ. Під час проведення досліджень на котлах ТГМП-314, ТГМП-344А устатковання перебувало в довготривалому резерві, захист від корозії здійснювався за рахунок транспортування через газоповітряний тракт котлів повітря, нагрітого у калориферах типу КСО-110 парою із колектора власних потреб з тиском 1,3 МПА до температури 50ч900С.Розроблені методики визначення втрат теплової і електричної енергії для зберігання поверхонь нагріву пиловугільних і газомазутних котлів енергоблоків 200, 250/300, 300 МВТ на період, коли устатковання: · виводиться в резерв; Розроблено математичну модель залежності зміни температури поверхні металу поверхонь нагріву котла від величини температури повітря, яке надходить в газовий тракт. Показано, що економія теплової енергії під час проведення рекомендованих заходів по захисту зовнішньої частини поверхонь нагріву може становити до 1,01 ГДЖ/год для Київської ТЕЦ-5, для Київської ТЕЦ-6 до 3,12 ГДЖ/год, та для Трипільської ТЕС до 2,5 ГДЖ/год. Здобувачеві належить розроблення методики визначення втрати тепла з продувочною водою під час продування циркуляційних контурів. Здобувачеві належить розроблення методики визначення втрати електричної та теплової енергії на допоміжне устатковання під час перебування ененргоблоків ТЕС у резерві.

Основний зміст роботи