Технологія розробки сучасних жіночих вечірніх зачісок з волосся середньої довжини - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ 1. Історична та теоретична частина 1.1 Характеристика історичної епохи та моди 30-х років ХХ сторіччя. Обґрунтування вибору базової моделі зачіски 1.2 Характеристика сучасного і перспективного напрямків моди в жіночих вечірніх зачісок з волосся середньої довжини 1.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя Розділ 2.Технологічна частина 2.1 Технологічна послідовність виготовлення постижного виробу 2.2 Визначення початкових даних для виконання розробленої зачіски. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски 2.3 Обґрунтування вибору і характеристика парфюмерно-косметичних засобів, інструментів та обладнання необхідних для виконання зачіски Підсумок Література Термінологічний словник Вступ Перукар - це професія, яка завжди була, є і буде актуальною, оскільки не підвласна ні часу, ні кризам. Вона необхідна завжди, у будь-якій країні, адже зачіска є важливою складовою привабливості людини. Зараз в Україні йде процес розвитку перукарської індустрії: відкриваються нові салони, зявляються нові технології, сучасні препарати. На майстер - класахвивчають технологію виконання чоловічих і жіночих стрижок - від класичних до ультрасучасних, моделювання і художнє оформлення вечірніх зачісок, використання сучасних технологій хімічних процесів у перукарському мистецтві. Обгрунтування вибору базової моделі зачіски Авангардизм (фр. avant-gardisme - перед і варта) - загальна назва художніх напрямків 20 століття, для яких характерні пошук нових, невідомих, часто штучних форм і засобів художнього відображення, чи недооцінка повне заперечення традицій і абсолютизація новаторства. Визнаним лідером символізму був відомий французький поет кінця XIX ст. Малларме. У їхній творчості дивовижно поєднувалося реальне й таємниче, міфологічне й містичне [12. C.120]. У Франції послідовником Малларме став поет П. Фор, який у 1890 р. заснував у Парижі Художній театр і в різноманітних виставах - від п’єс-феєрій до літературних композицій - втілював естетичні принципи символізму. Близьким до символізму був і письменник О. Уальд. Крім Сезана, до художників-постімпресіоністів належать також В. ван Гог, П. Гоген. Засновниками його вважають іспанського художника П. Пікассо. який з 1900 року працював у Парижі, і французького художника Ж. Брака. Абстракціоністом був і відомий російський художник В. Кандинський, який майже все своє життя прожив на Заході й упродовж багатьох років перебував під впливом німецького експресіонізму - течії в мистецтві початку XX ст., і повним завданням якої було вираження духовного світу художника [123. C.23-47]. Найвпливовішою мистецькою організацією була АХРР (Асоціація художників революційної Росії.) назви робіт: “Життя і побут робітників” (1922), “Життя і побут Червоної армії” (1923) тощо. В 30-х роках Ельза Скяпареллі (італійка за походженням) досить ефективно синтезувала образотворче мистецтво і одяг. Однак, досить поширеними, на початку 1930-х років стали вузькі вусики «щіточкою», як у кінозірки Роналда Колмана і молодого Лоренса Олівє. Джон Гальяно, наприклад, створюючи вишукані вечірні сукні для своєї нової колекції, уявляв собі в них кінодів Голівуду Джин Харлоу, Луізу Брукс і Марлен Дітріх.