Технологія пайки в радіотехніці - Курсовая работа

Метал або сплав, що виконує роль звязування при зєднанні твердих металевих тіл методом паяння, називається припоєм. Припої звичайно ділять на два класи: мякі (головним чином на оловяній і свинцевій основах) і тверді (переважно на мідній і срібній основах). Доти, поки застосовувалися припої лише на свинцевооловяній і мідносрібній основах, така класифікація була цілком прийнятною. Дійсно, цинковооловяні припої, наприклад, мають високу твердість і відносити їх до мяких припоїв (як це робиться в цей час) немає підстав; разом з тим ні по своєму призначенню, ні по способі застосування ці припої ніяк не можуть бути обєднані в один клас із твердими припоями на мідній і срібній основах. Через те, що однієї з найголовніших характеристик припою, що визначає як призначення, так і спосіб застосування його, є температура плавлення, найбільше раціонально розділити всі припої за цією ознакою на два класи: легкоплавкі, - які мають температуру плавлення нижче 400-450° (до яких відносяться сплави на оловяній, свинцевій, кадмиевій, вісмутовій і цинковій основах), і тугоплавкі, - які мають температуру плавлення вище 450-500° (сюди ввійдуть сплави на мідній, срібній, золотій, алюмінієвій, магнієвій і нікелевій основах).ПОС-90 Олово(89-90); сурма(0,15), свинець - решта 222 4,3 Для паяння деталей і складальних одиниць, що в подальшому покриваються сріблом чи золотом. ПОС-61 Олово(59-61); сурма(0,8), свинець - решта; домішок не більше 0,314 190 6-7 Для паяння відповідальних деталей, коли не припустимий чи небажаний висо-кий нагрів в зоні пайки, а також коли потребується підвищена механічна міцність. ПОС-50 Олово(49-50); сурма(0,8), свинець - решта; домішок не більше 0,314 222 3,6 Те саме, коли допустима більш вища температура нагріву ПОС-18 Олово(17-18); сурма(2-2,25), свинець - решта 277 2,8 Для паяння при пониженій вимозі до міцності шву, для лудіння перед паянням. ПОСК-50 Олово(49,0-51,0); свинець (32); кадмій(17-19); домішок не більше 0,35 145 - Для паяння деталей з міді та її сплавів, що не допускають місцевого перегрівуПоверхня виробу з напівпровідника, що підлягає пайці, попередньо облуговують у розплаві припою за допомогою ультразвукового паяльника, способом гальванічного покриття (нікелювання, золочення). Пайку роблять у печах з контрольованою атмосферою (нейтральною), у вакуумі або методом опору попередньо полуджених поверхонь. Пайку тонких електричних виводів можна здійснювати на повітрі мікропаяльниками з використанням захисних або активних флюсів (спиртового розчину каніфолі, флюсу на основі хлористого амонію). У виробництві напівпровідників операції по зборці виробу під пайку виконують у складальних лінійках, що мають контрольовану атмосферу й складаються з декількох зєднаних між собою скафандрів, у яких подається повітря або азот певної температури й вологості.Матеріали що паяють Сполука припою (масові частки), % Режими пайки Застосування, особливості процесу Арсенід галію нікель і кремній нікель Ga - 39,6; Sn - 4,4; Cu (порошок)-56 100 Нагрівання променем лазера Кремній КЭФ ковар 29НК Стекло З48 - 1 або «Пирекс» 980 10 Аргон Пайка у два етапи: 1) скло з коваром; 2)стекло-коваровий вузол із кремнієм U = 800?1000У Сполука припоїв впливає на електричні параметри приладів, що паяють, тому при виборі припоїв варто враховувати їх електрофізичні властивості, наприклад електропровідність, температурний коефіцієнт лінійного розширення. Як флюси використовують спиртові й водяні розчини хлористого цинку й хлористого амонію або вазелінової пасти (безкислотні флюси - розчин каніфолі в спирті).При паянні необхідно забезпечити механічне закріплення і електричний контакт між провідником і ЕРЕ. Паяння проводиться на повітрі з застосуванням різних флюсів, які захищають поверхні зєднуваних елементів від окислення в процесі нагріву. Окремі технологічні операції, що забезпечують якісні паяні зєднання наступні (додаток 1): отримання металевих поверхонь шляхом очищення від поверхневих шарів при допомозі флюсу; Припой, який застосовується при паянні, повинен мати температуру плавлення не менше, ніж на 60°С нижче температури плавлення зєднуваних металів і не більше 300°С, так як її обмежує відносно невисока термічна стійкість майже всіх ЕРЕ і друкованих плат. Найчастіше для гарячого лудіння провідників друкованих плат використовується сплав Розе (олово - 28%, свинець - 22%, вісмут - 50%), а для паяння - оловяно-свинцевий припой ПОС-61(олово - 60-62%, свинець - 40-38%).[3]При паянні компонентів зі стержневими виводами (дискретних ЕРЕ, ІС в пластмасових корпусах зі стержневими виводами) для контактування використовується тільки та сторона друкованої плати, де проводиться паяння. Таким методом є паяння зануренням, при якому металеві поверхні зі сторони паяння під час занурення в паяльну ванну покриваються припоєм. Інколи металеві поверхні на платі захищають від змочування припоєм, залишаючи вільними контактуючі поверхні зі стержнями, щоб запобігти утворенню перемичок та зекономити припой.

Зміст

Вступ

І. Основні дані припоїв та їх використання

1.1 Пайка напівпровідників

1.2 Сполуки припоїв і режими пайки германія й кремнію

1.3 Сполуки низькотемпературних припоїв, застосовуваних при пайці германія й кремнію

1.4 Паяння друкованих плат

ІІ. Методи паяння

2.1 Паяння зануренням

2.2 Паяння хвилею припою

ІІІ. Роль флюсу при паянні

IV. Перевірка паяних зєднань

4.1 Повторне паяння

Висновок

Список використаної літератури