Технологія підготовки майбутніх учителів математики до організації взаємонавчання учнів основної школи - Автореферат

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОНАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИРобота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Єремєєва Віра Модестівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри педагогіки. Захист відбудеться 16 листопада 2009 р. об 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01. у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м.Актуалізується також необхідність підготовки майбутніх учителів математики до організації взаємонавчання учнів основної школи, адже сам процес засвоєння навчального матеріалу й визначення рівня знань, умінь і навичок має індивідуальний характер, що формується в процесі колективних дій. Однак, наявний рівень підготовки майбутніх учителів математики до організації взаємонавчання учнів не відповідає сучасному соціальному замовленню щодо змісту та результатів навчального процесу. Останнє зумовлює необхідність узагальнення досвіду професійно-педагогічної підготовки вчителя та вимагає оновлення теоретико-методологічних засад проблеми навчання учнів у колективі, переосмислення ролі вчителя у запровадженні інноваційних форм організації навчальної діяльності. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів математики до організації взаємонавчання учнів основної школи буде ефективною, якщо її теоретичні положення ґрунтуватимуться на конкретизації уявлень про сутність та структуру взаємонавчання, а практична реалізація відбуватиметься відповідно до поетапного впровадження авторської технології, яка спрямована на досягнення високого рівня сформованості готовності вчителя математики до зазначеної діяльності. Методологічну основу дослідження становлять: теорія пізнання, що вивчає взаємовідносини субєктів у процесі пізнавальної діяльності; філософські положення про взаємозвязок і взаємозумовленість явищ та процесів навколишнього світу, єдність теорії та практики навчання; системний і діяльнісний підходи до аналізу взаємонавчання як педагогічного явища; методологічні та загальнотеоретичні принципи: історизму, що передбачає пізнання педагогічних явищ у звязку з конкретними історичними умовами; колективізму, який пояснює становлення колективного способу навчання як суспільно-історичного етапу розвитку сфери освіти; соціалізації, що забезпечує випереджальне бачення проблемних ситуацій, труднощів і суперечностей, які можуть виникнути в колективній діяльності; технологізованості знань, що на методологічному рівні дає можливість представити процес професійно-педагогічної підготовки як певної технологічної послідовності та передбачає розробку освітніх технологій.Доведено, що в історії світової педагогіки взаємонавчання (колективне навчання, колективний спосіб навчання) дітей у навчально-виховному процесі є провідною тенденцією, оскільки колективні форми організації навчання поєднують у собі позитивні риси інших організаційних форм та усувають їх недоліки. У процесі розвитку школи простежується певна спрямованість на організацію колективного навчання, що зумовлено необхідністю спільної навчальної діяльності учнів не лише з учителем, а й зі своїми однолітками. Складність та багатогранність даної проблеми вимагає розгляду сутності категорії "взаємонавчання", розуміння якої неможливе без аналізу понять, що обумовлюють її змістове наповнення - "форма організації навчання", "загальні форми організації навчання". Застосування категоріального та логіко-семантичного аналізу дозволило уточнити зміст категорії "взаємонавчання" та сформулювати його визначення в такому вигляді: особлива форма організації навчання, що спрямована на вирішення завдань освіти, здійснюється шляхом інтеграції загальних форм навчання на засадах діяльнісного підходу, активного співробітництва та товариської взаємодопомоги учнів під безпосереднім та опосередкованим керівництвом учителя. У другому розділі - "Розробка технології підготовки майбутніх учителів математики до організації взаємонавчання учнів основної школи" - представлено результати дослідження технологічного аспекту проблеми підготовки майбутніх учителів математики до організації взаємонавчання учнів, розроблено та теоретично обґрунтовано авторську технологію, розглянуто специфіку її впровадження в навчальний процес.Потреба формування нового покоління вчителів математики ставить нові вимоги до якості підготовки фахівців та обумовлює інновації в галузі професійної освіти, що мають ґрунтуватися на принципах взаємного партнерства учнів та вчителів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ