Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство - Методичка

Міністерство освіти та науки України Методичні рекомендації та завдання для виконання розрахунково-графічної роботи для студентів 1-го курсу інженерних спеціальностей напрямів підготовки 0902 - інженерна механіка, денної форми навчання"Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство" - дисципліна, що вивчає способи виробництва металів і їх сплавів, неметалічних матеріалів, формоутворення заготівок із різних конструкційних матеріалів, їхню обробку різанням, електрофізичними й електрохімічними методами, а також внутрішня будова і властивості металів і сплавів у залежності від їх складу, теплового, хімічного і механічного впливу. У результаті вивчення дисципліни студент повинен: - знати сутність процесів одержання металів і сплавів, особливості формоутворення заготівок різними способами і їх обробки, структуру і фазові перетворення в металах і сплавах;У даному розділі розрахунково-графічної роботи характеризуються властивості заданих сплавів (сталей, чавунів, мідних, алюмінієвих, магнієвих, титанових сплавів), принцип маркування, вихідні матеріали для його виробництва та основні етапи металургійного виробництва заданих сплавів. Вихідні дані для розрахунків визначаються згідно додатку А Розробка технологічного процесу отримання поковки методом вільного кування на молоті. При виконанні завдання слідує: а) назвати технологічні методи обробки поверхонь 1, 2, 3, привести назву устаткування, ріжучого інструменту і пристосувань для закріплення заготівок, уживаних при обробці цих поверхонь; Опишіть властивості міді, назвіть основні сплави на її основі, область їх застосування і принципи маркування . Опишіть властивості алюмінію, назвіть основні сплави на його основі, область їх застосування і принципи маркування .У документі після титульного аркушу розташовують зміст, починаючи з нового аркуша. До змісту включають послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів з номерами аркушів, назви додатків, позначаючи їх великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Слово “Зміст” записують у вигляді заголовка симетрично тексту з великої літери. Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів у ньому повинна складатися з номеру розділа та пункта, розділених крапкою. Пункти, при необхідності, можуть бути розбиті на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункта, наприклад: 4.2.1.1; 4.2.1.2.Додатки слід оформляти як продовження основного документа, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.Перед ним вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово “Додаток____” і його назву, що може складатися з назви виробу та назви документа. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділів, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами, крім першої великої і вміщують над таблицею. Слово “Таблиця” - вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці” - з зазначенням номера таблиці. За необхідності нумерації показників, поданні параметрів або інших даних порядкові номери слід зазначати у першій графі (боковику) таблиці, безпосередньо перед їх назвою у відповідності з рисунком 4.Перед числовими значеннями величин і позначенням типів, марок і т.ін. продукції порядкові номери не проставляють.

Зміст