Технології реабілітації безпритульних дітей в закладах соціального захисту - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ 1. Дитяча безпритульність як соціальне явище 1.1 Стан та закономірності розвитку дитячої безпритульності в Україні 1.2 Причини та наслідки дитячої безпритульності в Україні 1.3 Особливості соціалізації безпритульних дітей 1.4 Технології соціального захисту безпритульних дітей в Україні Розділ 2. Технології реабілітації безпритульних дітей в закладах соціального захисту 2.1 Основні напрями і зміст соціальної роботи з дітьми в притулку для дітей 2.2 Арт-терапія як метод ресоціалізації безпритульних дітей 2.3 Методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Українське суспільство в останні півтора десятиліття в усіх сферах життєдіяльності зазнало глибоких потрясінь. Сьогодні проблема дитячої безпритульності в Україні набула загальнодержавного значення, стала предметом стурбованості і посиленої уваги широких кіл громадськості, органів державного управління та місцевого самоврядування. Наша країна багато раз зазнавала своєрідні хвилі безпритульності: між першою світовою і громадянською війнами, після голоду і епідемій 1930-х рр. Згідно офіційної статистики, у 1922 р. в України налічувалося біля 2 мільйонів безпритульних дітей, хоча реально їх було значно більше. Фактично, дані до статистики потрапляють лише по тим дітям, яких зареєструвала кримінальна міліція у справах неповнолітніх. Зараз це близько 126 тисяч дітей, яких можна зарахувати до дітей без батьківської опіки, які проживають на вулиці. Вона передбачає підвищення ефективності роботи щодо запобігання дитячій безпритульності шляхом удосконалення нормативно - правової бази, поліпшення існуючих та пошуку нових форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих. У деяких дослідженнях, з них особливості особистості та виховання дітей з неблагополучних, алкозалежних, неповних сімей. Результати дослідження можуть бути використані при вивченні дисциплін Технології соціальної роботи та Соціальна робота з різними групами клієнтів. У 1931-1933 рр. ХХ століття, виникла нова хвиля безпритульності, породжена колективізацією, голодомором, репресіями. 3. Високий рівень розлучень, побутова невлаштованість багатьох сімей, їх соціальна незахищеність, спричинили розповсюдження негативних проявів у дитячому середовищі. За даними Міністерства внутрішніх справ України, усього за підсумками 2011 р. працівниками міліції до органів внутрішніх справ доставлено 24 тис. неповнолітніх за бродяжництво та 10 тис. за жебракування. Державна політика у сфері попередження та подолання дитячої безпритульності здійснюється за такими напрямами: - виявлення, облік та проведення соціального інспектування і супроводження сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції стосовно дітей, надання комплексної допомоги таким сімям; - створення і розвиток закладів соціального захисту дітей (притулки для дітей та центри соціально-психологічної реабілітації дітей) та закладів соціального обслуговування сімей з дітьми (соціальний гуртожиток для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний центр матері і дитини, центр соціально-психологічної допомоги); - розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; - забезпечення одержання повної загальної середньої освіти дітьми, які не навчалися тривалий час або не навчалися взагалі, на базі вечірніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів; - здійснення контролю за дотриманням житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; - співпраця з громадськими організаціями у сфері профілактики дитячої безпритульності [5, с.170]. Максимовою Н.Ю. визначені особистісні новоутворення, які перешкоджають процесу соціалізації та виховання дитини: 1. Для кращого розуміння особливостей соціалізації безпритульних дітей наведемо відмінності між вихованцями сиротинця та соціальними сиротами, виявлені Н.Ю. Максимовою: порівняно з сиротинцем у притулках діти значно важче виховуються.