Технологічне забезпечення формоутворення конічних і сферичних поверхонь в плитах та корпусних деталях - Автореферат

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наукРоботу виконано в Тернопільському державному технічному університеті імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор Пилипець Михайло Ількович, Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, завідувач кафедрою компютерних технології в машинобудуванні. доктор технічних наук, професор Гуліда Едуард Миколайович, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності МНС України, професор кафедри фундаментальних дисциплін; кандидат технічних наук, доцент Денисюк Віктор Юрійович Луцький державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри приладобудування. Захист відбудеться "14" вересня 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.052.03 Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя за адресою: 46001, м. У дисертаційній роботі здійснено наукові дослідження, спрямовані на підвищення точності та продуктивності оброблення сферичних та конічних поверхонь шляхом розроблення технологічних основ їх оброблення з виведенням аналітичних залежностей для визначення сили різання залежно від різних факторів і на цій основі проведено проектування оснащення, вимірювальних і різальних інструментів.Сучасний стан розвитку машинобудування вимагає пошуку нових шляхів покращення експлуатаційних та технологічних параметрів деталей машин, технологічного оснащення, що дасть змогу покращити якість продукції, зменшити собівартість її виготовлення та ремонту. В машинобудуванні важливою є задача розроблення прогресивних технологічних процесів (ТП), прогресивного технологічного оснащення, різального та вимірювального інструментів і відпрацювання на технологічність конструкцій деталей з конічними та сферичними поверхнями, оскільки, останні мають широке практичне застосування в багатьох галузях техніки, металорізальних верстатів тощо. Виготовлення конічних і сферичних поверхонь корпусних деталей машин, пуансонів, матриць, характеризується важкими умовами перебігу процесу, низькою жорсткістю різальних інструментів і державок, а також поганим доступом до оброблюваних поверхонь. Оброблення цих поверхонь вимагає забезпечення точності геометричних параметрів, відхилення від сферичності, положення осі оброблюваних отворів відносно зовнішніх поверхонь, а також досягнення необхідної шорсткості поверхонь. Для досягнення мети в роботі поставлено наступні задачі: - проаналізувати відомі технологічні процеси оброблення конічних і сферичних поверхонь та на цій основі удосконалити технології їх виготовлення;В першому розділі проведено аналіз та узагальнення відомих наукових напрацювань і проблемних питань технології виготовлення сферичних і конічних поверхонь, обґрунтовано доцільність проведення досліджень та перспективність використання деталей, одержаних на їх основі. Визначено величину зусилля, яке необхідно надати штоку для забезпечення процесу різання із заданими параметрами різцетримача та розточної головки: , (10) де ? - коефіцієнт тертя між оправою та втулкою. Масу незбалансованої частини розточної головки записано як суму нерухомої маси Mdc з центром мас на радіусі Rdc та рухомої маси Mbr яка рухається на змінному в часі радіусі: , (12) де Rd0 - початковий радіус центра мас рухомої частини різцетримача, мм; S-вертикальна подача розточної головки, мм/об; ? - кутова швидкість обертання розточної головки, м/с; t - час, с; ?d - кут конуса, град. Значення геометричного зсуву осі в її кінцевому перетині визначено параметрами інструментального налагодження й вузла напрямлення, розмірами зазору S1 у сполученні втулка-вісь, зазору S2 у зєднанні втулка-корпус, ексцентриситетом ес внутрішньої й зовнішньої поверхонь змінної втулки, а також довжиною втулки lвт і вильотом осі lx за торець втулки до розглянутого перетину: при , (16) де ?S1 - поле розсіювання зазору між втулкою і віссю; ?S2 - поле розсіювання зазору між втулкою і корпусом; l1 - відстань від торця втулки до торця деталі; В - глибина оброблюваної поверхні (хід осі). У загальному вигляді поле розсіювання визначено полями допусків на діаметр отвору втулки й діаметром осі, а також мінімальним гарантованим зазором, тобто: , (17) де k1 - коефіцієнт відносного розсіювання випадкових величин; k1=1,1; ?A1 - поле допуску на внутрішній діаметр втулки; ?B1 - поле допуску на зовнішній діаметр осі (у розглянутому перетині); ?BЗВК - поле допуску на розмір напрямної частини осі від зворотної конусності; S1ГАР - мінімальний гарантований зазор у сполученні втулка-вісь.

Основний зміст роботи