Технологічні та якісні властивості вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи - Автореферат

“ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ЯКІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ВОВНИ ОВЕЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Туринський Василь Михайлович, Національний аграрний університет, професор кафедри технології, економіки та менеджменту в тваринництві Офіційний опонент - доктор сільськогосподарських наук, професор Китаєва Алла Павлівна, Одеський державний аграрний університет, професор кафедри технології виробництва і переробки продукції тваринництваВивчення процесів формування вовнового покриву та факторів, що впливають на них в онтогенезі, встановлення специфічних відмінностей у різні вікові періоди з врахуванням зовнішніх умов, типу конституції тварин та характеру вовнового покриву, має велике значення для вівчарства. Відповідно до мети досліджень були поставлені наступні завдання: - оцінити характер вовнового покриву, складчастість шкіри та живу масу ягнят таврійського типу при народженні; дослідити взаємозвязки між характером вовнового покриву, живою масою і складчастістю шкіри у ягнят при народженні з конституцією, подальшою продуктивністю та якістю вовни дорослих овець; Методи досліджень У роботі використано загальноприйняті методи досліджень: зоотехнічні (експертна оцінка конституційно-продуктивних якостей, визначення рівня вовнової продуктивності), лабораторні (визначення фізико-механічних властивостей вовни - істинної довжини, тонини, вмісту жиропоту та його складу), статистичні (проведена біометрична обробка результатів для визначення селекційно-генетичних параметрів). Вперше, на основі експериментальних досліджень, у ярок таврійського типу встановлено взаємозвязок між характером вовнового покриву (песижністю) ягнят при народженні та продуктивністю і якісними показниками вовни у цих овець в дорослому стані.З короткою песигою було 55% ярок, в т. ч. з рідкою 62 голови і густою 37 голів. У ярок з короткою густою та довгою рідкою песигою діаметр волокон більший на всіх ділянках тулуба, порівняно з тваринами інших груп. У віці 2 місяців песига на цих ділянках збереглася лише у 7, 5-8, 1% ярок і при відлученні відсутня повністю. Середній настриг чистої вовни у ярок склав 2, 5 кг, дещо більший цей показник був у групах з короткою рідкою - 2, 54 кг та довгою густою песигою - 2, 52 кг (табл. Вихід митого волокна, був навпаки, вищий у ярок з густою песигою (52, 4% у КГ та 52, 6% у ДГ), тоді як у групах з рідкою він становив 48, 4…49, 9%.В наших дослідженнях більша частина новонароджені ярок - 103 голови або 56, 7% мала нормальний (С) тип складчастості. Ягнят з підвищеним запасом шкіри (С ) було 65 голів (36, 7%) і лише 12 голів (6, 6%) серед описаних тварини характеризувалися малим запасом шкіри і не мали складок. Серед нормальноскладчастих тварин 15 ярок були без песиги, 53 з короткою та 34 з довгою. У 27-місячному віці жива маса багатоскладчастих переярок становила 57, 6 кг і була більшою ніж у ровесниць на 1, 6…2, 5%. Цей показник у 15-місячних ярок з малим запасом шкіри становив 54, 3%, проти 51, 1% у нормальноскладчастих та 49, 8% у багатоскладчастих.Встановлено, що тварини з довгою песигою в 27-місячному віці поєднували високі бали за руно (4, 1 з довгою рідкою і 3, 8 з довгою густою песигою) з високими настригами чистої вовни (відповідно 3, 74 і 3, 80 кг). Встановлено інтенсивне та синхронне випадіння песиги до 2-місячного віку. До 27-місячного віку жива маса дослідних тварин зрівнюється. Тварини з довгою густою песигою за настригами митої вовни та виходом чистого волокна мали перевагу як в 15-ти так і в 27-місячному віці. Достатньо високі коефіцієнти повторюваності живої маси ярок у 4-та 8-місячному віці та тонини у 2-та 8-місячному віці з показниками 15-місячних ярок свідчать про можливість добору за живою масою та тониною в ранньому віці.