Сутність феномена сучасного політичного лідерства та його ключові риси, роль психологічних характеристик особи лідера та зовнішніх обставин у формуванні й розвитку. Особливості використання вітчизняними політиками новітніх політичних технологій.
Технологічність процесу політичного лідерстваПолітичні лідери конкретизують своєю діяльністю субєктивний фактор у політиці. Тенденції розвитку політичного лідерства в Україні близькі до тенденцій, які можна спостерігати в інших країнах пострадянського простору: постійна зміна і боротьба генерацій політиків, звязки на зразок «клієнтел», неконтрольований громадськістю «лобізм» як форма політико-економічного тиску. Оскільки через згадані причини в нашому суспільстві не було попиту на політичних лідерів, здатних функціонувати в умовах демократії, та відповідну систему їх формування, то й досліджень проблем, повязаних з лідерством, було обмаль. У даній дисертаційній роботі на основі аналізу та синтезу різних підходів до розуміння феномена політичного лідерства, дисертантка вважала за потрібне і необхідне дослідити політичне лідерство в якості політичного процесу. У дисертаційній роботі при аналізі процесу політичного лідерства дисертантка спиралась на біхевіоральний науково-методичний підхід, методологічна сутність якого полягає у визнанні пріоритетності не суспільства в цілому, політичних інститутів, а механізмів здійснення влади, де головна увага приділяється політичній поведінці та діяльності на індивідуальному та соціально - агрегованому рівні (в групах, соціальних інститутах тощо.) Цей підхід допомагає зясувати, чому лідер в політиці поводить себе так, а не інакше, обирає певні моделі поведінки, взаємодії.У першому підрозділі першого розділу - «Політичне лідерство: ракурси теоретичних підходів» проаналізовано різні точки зору щодо політичного лідерства. Це так зване «реальне» лідерство, коли лідер впливає на людей, незалежно від того, чи має він формальні владні повноваження. Сформульовано визначення «реального» політичного лідерства як такого, що можливе лише при наявності демократичних цінностей і свобод; опирається, передусім, на авторитет, а не на формальне становище у владній ієрархії; повязане із застосуванням легітимних засобів впливу (за справжнім лідером люди йдуть без примусу і насильства); передбачає присутність таких характеристик особи лідера як професіоналізм, інноваційність, порядність і т.д.; розраховане не на спорадичне, а на довготривале існування тощо. Доведено, що політичне лідерство слід трактувати в контексті систем-стосунків «лідер - послідовники», «лідер - нація», «лідер - маси», «лідер - електорат», котрі мають специфічні механізми (способи, засоби) включення лідерів у загальний процес саморегуляції суспільного життя. Ці дії та взаємодії становлять його зміст, котрий можна інтерпретувати і як певну послідовність у реалізації функцій лідерства, і як процес «несиметричної взаємодії» (розгортання владних політичних стосунків) між лідером та послідовниками, і як перебіг політичної карєри конкретного лідера, яку можна структурувати на певні етапи політичного життя (передполітична діяльність, рекрутування, самовисування, власне процес входження у владу, безпосередня політична діяльність, вихід у політичний «запас», політична «смерть» чи «безсмертя» (канонізація) тощо).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
