Технологічні прийоми вирощування, утримання та відгодівлі водоплавної птиці - Автореферат

Національної академії аграрних наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наукДля підвищення рентабельності виробництва цієї продукції у світі інтенсифікуються дослідження щодо отримання продуктів функціонального призначення, наприклад харчових яєць та мяса птиці, збагачених вітаміном Е, селеном, йодом, поліненасиченими жирними кислотами тощо (Івахник Г. В., 2007; Іонов І. А., 1997, 2008; Сурай П. Ф., 2007; Фісінін В. Робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичним планом Інституту птахівництва НААН з проблеми: „Вивести конкурентоспроможні кроси та популяції сільськогосподарської птиці та удосконалити технологію її утримання і годівлі” за темою „Вивчити основні біологічні закономірності та фізіологічні особливості формування продукції водоплавної птиці з заданими властивостями при різних технологіях її вирощування, утримання та годівлі” (№ держреєстрації 0108U001568), а також досліджень за завданням Міністерства аграрної політики України „Розробка рекомендацій щодо спрямованого вирощування, утримання та відгодівлі водоплавної птиці для отримання високоякісного мяса, жиру та великої жирної печінки” (№ держреєстрації 0108U003274). Дослідження проводили у три етапи: обґрунтування технологічних рішень щодо удосконалення технологій та обладнання, формування огляду літератури (зоотехнічні, зоогігієнічні, статистичні та інженерно-економічні методи); експериментальні дослідження розроблених технологічних прийомів і обладнання та їх впливу на птицю (зоотехнічні та біометричні методи, відеозйомка та хронометраж); вивчення якості отримуваної продукції та визначення основних техніко-економічних показників процесу виробництва продукції; аналіз і узагальнення результатів досліджень (аналітичні методи); визначення середньої арифметичної та її похибки, кореляційних залежностей між показниками (статистичні, кореляційно-регресійні, зоотехнічні, фізіологічні, хімічні та техніко-економічні методи). Доведено, що застосування кормової суміші у вигляді каші із запареної кукурудзяної дерті з домішками і розробленої машини для її подачі у стравохід птиці дає змогу скоротити тривалість її примусової відгодівлі, значно зменшує час контакту „людина-машина-птиця” і „машина-птиця”, спрощує процес підготовки кормової суміші до згодовування. У 2-тижневому віці кожну з груп розбили на підгрупи, для яких установили такі питомі щільності посадки: для птиці першої групи - 665 та 1200 см2/голову, для птиці другої групи - 460 та 600 см2/голову, для птиці третьої групи-750 см2 на одну голову.При конструюванні обладнання для вирощування й відгодівлі птиці використовувати результати її промірів, щоб у всі вікові періоди забезпечувати комфортність птиці (вільний доступ до годівниць та напувалок, групове утримання, надання змоги птиці розправляти крила, „чепуритися” та здійснювати інші „операції” типової її поведінки). Конструкція годівниць давала змогу не тільки вести тестування птиці з питань конверсії корму, але й використовувати ті ж батареї при її примусовій годівлі. Уведення в комбікорм додатково вітаміну Е у кількості 100 г/т (група 2) і вітаміну Е в аналогічній кількості та Сел-Плексу з розрахунку 200 г/т (група 3) з 6-тижневого віку птиці обумовлює, досягнення птицею у 9-тижневому віці забійних кондицій, та зі статистичною вірогідністю збагачення продукції такими антиоксидантами, як селен та вітамін Е. При примусовій годівлі гусенят починаючи з 12,5-тижневого віку протягом 14-ти діб маса великої жирної печінки була вищою в птиці 3 групи, яка отримувала додатково вітамін Е та селен (438,75 46,8 г/голову), у той час, як у птиці 2 групи (вітамін Е) та 1 (К) групи - відповідно 422,5 49,4 та 358,3 24,5 г/голову. При такій відгодівлі в тканинах печінки та грудних мязів птиці дослідних груп 2 і 3 вміст вітаміну Е та селену суттєво підвищувався порівняно з групою 1(К), птиці якої в кормову суміш домішок не вводили (табл.Вирощування гусенят з добового до 9-тижневого віку в розроблених кліткових батареях (патент України на винахід №84224), обладнаних запропонованими пристроями для обігріву птиці на основі інфрачервоних випромінювачів у перші 3-4 тижні життя, дає змогу досягати забійних кондицій при питомих витратах корму на рівні 3,53-3,58 кг на 1 кг приросту живої маси, що на 3-5 % менше від нормативних витрат. Щільність посадки гусенят слід прийняти у межах віку: від добового до 2-тижневого віку - 400 см2, до 3-тижневого - 460 см2, до 8-тижневого - 1050 см2, а у подальшому - 1260 см2 підніжної решітки клітки на одну голову, що дає змогу обладнувати пристроями для обігріву птиці лише третину кліток батареї та зменшувати витрати електроенергії у 3 рази.