Визначення основних тенденцій і закономірностей, які дозволяють розкрити техніку індивідуальної манери віршописання Стуса. Особливості структурної організації специфічного метажанру та аналіз особливостей ритмічної організації верлібрів Стуса.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТЕХНІКА ВІРША ВАСИЛЯ СТУСА: СПЕЦИФІКА СТРУКТУРНО-СЕМІОТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук СОЛОВЕЙ (ГОНЧАРИК) ЕЛЕОНОРА СТЕПАНІВНА, Інститут літератури імені Т.Г. КОСТЕНКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії літератури і компаративістики; Провідна установа - Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра теорії літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Захист відбудеться “1” червня 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Вихід у світ повного видання творів Василя Стуса спричинив виникнення специфічної межової ситуації, в результаті якої мемуарні, літературно-критичні статті, що відзвучали на хвилі першовідкриття В.Стуса як людини та поета і мали дещо загальний, дещо публіцистичний характер із тенденцією до ідеалізації образу “поета-громадянина”, “поета-страдника”, - тепер, за умови компенсації “дефіциту” тексту відійшли на другий план. Крім того, в дослідженнях М.Коцюбинської, Ю.Шевельова, Д.Стуса, Ю.Бедрика, Т.Гундорової, М.Павлишина та інших основний акцент робиться на осмисленні життєвого шляху Стуса, світоглядного підґрунтя та естетичної цінності його творчого доробку; зясовуються ідейно-тематичні обшири, жанрове багатство творів митця і принагідно висвітлюються окремі елементи його поетики: особливості мовностилістичної палітри, композиційно-образного мислення. Себто не йдеться про якесь зумисне експериментування з формою: радше про пізнання самототожності Стуса, що виявляється у неповторності і водночас традиційності природи його поезій, де доволі тривіальне поєднується з вишуканими новаціями; про суто природну, але в той же час певною мірою врегульовану, опановану митцем поетичну стихію, вміння контролювати і вдало скеровувати мелодику твору та його ритмоінтонаційну партитуру; про тонке відчуття поетичного тексту і філігранну роботу над його довершенням. Проблема пізнання закономірностей, які зумовлюють відповідне сприйняття поезії, актуалізує принцип структурно-семіотичного аналізу, що дає можливість розглядати твір як складну багаторівневу організацію, кожен із компонентів якої перебуває в тісних звязках із іншими компонентами в межах цілісної структури тексту.1 Відтак у процесі інтерпретації твору актуалізується проблема взаємозвязку ритму і смислу, вирішення якої можливе в результаті дослідження співвідношення ритмо-метрики й інших рівнів віршової структури. Це передбачає вирішення ряду завдань: дослідити комунікаційні механізми і особливості взаємодії між ритмікою й іншими структурними компонентами в силабо-тонічній, тонічній, силабічній поезії Стуса, а також у творах, наближених до ритмічної прози, поезії в прозі тощо; у межах проблеми співвідношення поезії і прози особливу увагу приділити естетичній природі верлібру, зясувати питання структурної організації цього специфічного метажанру і докладно проаналізувати особливості ритмічної організації верлібрів Стуса; довести, що структура поетичних текстів Стуса становить специфічну ієрархію тенденцій, виявлених у монтажі безлічі загальних формул, образів, ритмоінтонаційних ходів, які простежуються в процесі різнорівневого аналізу поетичного твору і зумовлюють коректність його тлумачення.У першому розділі “Проблема співвідношення поезії і прози у творчості В.Стуса” в межах текстуального аналізу досліджуються структуротворчі чинники поезій прозового запису, де відсутнє графічне членування рядків на співвідносні повторювані відтинки, а також верлібрів Стуса. Дослідження творів прозового запису дає підстави твердити, що ступінь звільненості від поетичної врегульованості на графічному, фонологічному, структурно-інтонаційному і ритмо-метричному рівнях у творах прозового запису проявляється по-різному: одні з них тяжіють до жанру “поезія в прозі”, інші - до ритмічної або римованої прози. Графічне оформлення виступає в цих творах не технічним засобом компонування і організації строфи (твору в цілому), а особливим моментом актуалізації. Графічна неврегульованість, що виявляється у відсутності членування твору на окремі віршові рядки, сприяє актуалізації таких елементів упорядкування текстової структури, як ритміка і фоніка. Розбіжність у характері і силі вияву ліричного струменя впливає на образно-стильову палітру творів: на полюсах верлібрової парадигми Стуса стоять тексти з превалюванням ліричного і прозаїчного начала.Функції стилістичних фігур та засобів звукопису в строфі Василя Стуса // Наукові читання - 1998. Праці молодих учених України.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
