Техніка формування норм права: кримінально-процесуальний аспект - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТЕХНІКА ФОРМУВАННЯ НОРМ ПРАВА: КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТРобота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України. Захист відбудеться 26 вересня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27). З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).Однією з проблем, що виникають при формуванні кримінально-процесуальних норм, є недостатній рівень володіння технікою цього процесу. Проведення в Україні судово-правової реформи потребує суттєвого оновлення кримінально-процесуального законодавства, у звязку з чим значного інтересу і набувають саме проблеми формування кримінально-процесуальних норм. Недотримання вимог юридичної техніки в правотворчості знижує ефективність правових норм у звязку з появою численних помилок у редакції закону, що в свою чергу вимагає дослідження причин їх виникнення, виділення типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм, вивчення наслідків порушення застосування юридичної техніки та розробки пропозицій щодо їх усунення. Таким чином, теоретична розробка кола проблем щодо техніки формування норм кримінально-процесуального права є актуальним завданням науки кримінально-процесуального права, успішне вирішення якої має пряме відношення до підготовки і прийняття нового КПК України. Визначена мета конкретизується наступними завданнями: - дослідження правової природи норм кримінально-процесуального права за допомогою вивчення поняття «кримінально-процесуальна норма», її характерних ознак, походження, особливостей структури та видів;«Поняття та ознаки норм кримінально-процесуального права» висвітлюється своєрідний ланцюг: норма - норма права - матеріальні і процесуальні норми - кримінально-процесуальна норма. «Класифікація та види норм кримінально-процесуального права» надаються й обґрунтовуються різноманітні підстави, за якими слід класифікувати кримінально-процесуальні норми (за: джерелами, в яких вони містяться; соціальним призначення та роллю у правовій системі; функціональною спрямованістю; функціями в механізмі правового регулювання; ступенем категоричності вимог; призначення у регулюванні кримінально-процесуальних відносин; методом правового регулювання; способом правового регулювання; побудовою, тобто структурою). Підкреслюється, що класифікація кримінально-процесуальних норм дозволяє по-перше, чітко визначити місце кожного виду досліджуваних тут норм у системі кримінально-процесуального права; по-друге, більш повно і всебічно зясувати функції кримінально-процесуальних норм та їх роль у механізмі правового регулювання; по-третє, точніше визначити межі і можливості регулюючого впливу кримінально-процесуального права на суспільні відносини даного виду, шляхи підвищення ефективності дії кримінально-процесуальних норм; по-четверте, удосконалити правотворчу і правозастосовну діяльність держави (в першу чергу техніку формування кримінально-процесуальних норм). «Особливості структури норми кримінально-процесуального права» на підставі результатів аналізу юридичної літератури зроблено висновок про те, що у кримінально-процесуальному праві існують норми, в яких проблематично визначити гіпотезу, диспозицію та санкцію. Дослідивши наробки вчених щодо особливостей структури норм кримінально-процесуального права, дисертант вважає за доцільне додати до специфіки ознак типових норм кримінально-процесуального права наступні: по-перше, кримінально-процесуальні норми «звертаються» до субєктів кримінального процесу тільки після вчинення злочину (суспільно-небезпечного діяння), причому окремо взята норма Кримінального кодексу діє як гіпотеза, а відповідні норми Кримінально-процесуального кодексу стають диспозицією для субєктів, що ведуть процес, після ж набрання вироком суду законної сили - гіпотезою для органів виконання покарань; по-друге, норми кримінально-процесуального законодавства звернені в першу чергу до осіб, які ведуть процес, на відміну від кримінально-правових норм, що звернені до всього суспільства.У висновках роботи викладено підсумки здійсненного дослідження, наведено теоретичні узагальнення і вирішення нової наукової задачі щодо визначення поняття техніки формування норм кримінально-процесуального права та її змісту, наслідків недотримання її вимог й напрямків подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права; також сформульовано пропозиції з удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ