Італійська еміграція в Україні: джерела та шляхи формування, міжнародні зв"язки (80-ті роки XVIII - перша третина XIX ст.) - Автореферат

Розбудова зовнішньої політики сучасної України на принципах рівноправності та партнерства з іншими державами передбачає врахування і використання історичного досвіду її взаємин із зарубіжжям, основою яких було і залишається багатогранне спілкування в різних галузях суспільного буття. Вивчення історії міжнародних відносин України становить науковий та практичний інтерес з огляду на її поступову інтеграцію в систему європейського економічного, політичного та культурного співробітництва. У рамках цієї різнопланової проблеми розгляд історії італійської еміграції має розкрити її місце і роль в економіці та культурі, урбанізаційних процесах України. Предметом та обєктом дослідження в дисертації є італійська еміграція (як сукупність італійців-емігрантів, що проживали в Україні), а також міграційні рухи на Апеннінському півострові та українських землях, які призвели до її формування. Основні положення і висновки дисертації доповідались на чотирьох наукових конференціях: міжнародній науковій конференції, присвяченій 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного зїзду «Регіональне і загальне в історії» (Дніпропетровськ, 1995); українсько-словацькій науково-практичній конференції «Україна і словянський світ» (Ужгород, 1996); міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы греческой культуры» (Севастополь, 1997); міжнародній науково-практичній конференції «Україна, українці, українознавство XIX століття» (Київ, 1997).Серед інших видів джерел, які дозволяють, зокрема, простежити процес розбудови італійських громад та їх участь у становленні торговельно-економічного співробітництва між українськими та італійськими портами, важливу групу складають опубліковані документи консульств італійських держав в Одесі, зокрема неаполітанського та тосканського. До окремої групи джерел слід віднести записки сучасників - італійців, які мешкали в українських містах або відвідували їх під час подорожей південними околицями Російської імперії. Йдеться про працю Г.Писаревського «Вызов колонистов из Южной Европы и бунт корсиканцев», опубліковану в «Русском вестнике», яка пізніше увійшла окремим розділом до його монографії «Из истории иностранной колонизации в России в XVIII в.» Використовуючи відомості з ділових паперів Г.О.Потьомкіна, Г.Писаревський розглянув деякі передумови масової еміграції італійців на український Південь, вперше навів орієнтовну статистику переселенців, розкрив прорахунки імперських властей, які спричинилися до ліквідації італійських аграрних колоній. Разом з тим, автор поверхово поставився до визначення їхнього соціального складу: усі переселенці були віднесені ним до стану міського пролетаріату на тій підставі, що на час переїзду в Україну вони були безробітними. В його монографії «Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях» розглядається ряд важливих аспектів суспільно-політичної діяльності італійців в Україні, їхня участь у російсько-українсько-італійських культурних контактах у першій половині XIX ст.В результаті проведеного дослідження зроблені наступні висновки: Італійська еміграція 80-х років XVIII - першої третини XIX ст. формувалася на основі багатовікових традицій італійської присутності на теренах України, що значною мірою визначило локалізацію нових італійських поселень. Формування еміграційних напрямків з Апеннін, зокрема, на українські землі зумовлювалося, з одного боку, економічними та суспільно-політичними чинниками, що складалися в апеннінських державах, а з іншого - колонізаційною та урбанізаторською політикою Російської імперії на її південних теренах; визначалося обєктивною потребою в спеціалістах для розвитку різних галузей економіки та культури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В результаті проведеного дослідження зроблені наступні висновки: Італійська еміграція 80-х років XVIII - першої третини XIX ст. формувалася на основі багатовікових традицій італійської присутності на теренах України, що значною мірою визначило локалізацію нових італійських поселень.

Формування еміграційних напрямків з Апеннін, зокрема, на українські землі зумовлювалося, з одного боку, економічними та суспільно-політичними чинниками, що складалися в апеннінських державах, а з іншого - колонізаційною та урбанізаторською політикою Російської імперії на її південних теренах; визначалося обєктивною потребою в спеціалістах для розвитку різних галузей економіки та культури.

Існували два основні шляхи італійської імміграції в Україну: морський - через Босфор і Дарданелли, та теренами Австрійської імперії через західні митниці Російської держави.

Головним регіоном зосередження іммігрантів з Апеннін став Південь України, де в цей час інтенсивно розвивалася торгівля та мореплавство, що сприяло утворенню компактних італійських громад Одеси, Феодосії, Керчі та Маріуполя.

Італійські громади українського Півдня стали сприятливим культурно-етнічним середовищем, у якому відбувалася початкова фахова адаптація більшості новоприбулих вихідців з Апеннін.

За активної участі італійців відбувалися процеси європеїзації культури та побуту в Україні, їх збагачення кращими надбаннями західноєвропейського мистецтва.

Діяльність італійського емігрантського купецтва та моряків сприяла економічному розвитку українських портів, суттєвим чином впливала на розширення торгового співробітництва держав Західної Європи з чорноморсько-азовським регіоном.

Формування та діяльність італійської еміграції перебувало у тісному звязку з громадсько-політичним та культурним життям на Апеннінах.

Інтеграція італійців в економічне та культурне життя Південної України (80-ті роки XVIII - початок 30-х років XIX ст.) // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник.- Київ: Інститут історії України НАНУ, 1998.- С.307-326.

La partecipazione degli italiani alla colonizzazione DELLUCRAINA meridionale (Anni ’80 del XVIII secolo - anni ’30 del XIX secolo) // Slavia (Roma).- 1998.- №2 (Aprile - Giugno).- P.188-201.

Італійська громада Одеси у поширенні традицій європейської культури та освіти на півдні України у першій третині XIX ст. // Saeculum: історія, суспільні науки. Альманах.- Київ: Інститут історії України НАНУ, 1998.- С.49-58.

[рец.] Варварцев М.М. Італійці в Україні (XIX ст.). Біографічний словник діячів культури.- Київ: Інститут історії України НАНУ, 1994.- 196 с. // Український історичний журнал. - 1997. - №5. - С.157-158. (Співавт. Шилова А.В.).

[рец.] Mykola M. Varvartsev, Gli italiani in Ucraina (XIX sec.). Dizionario biografico degli uomini di cultura; Kiev, Accademia nazionale delle scienze DUCRAINA, Istituto per la storia DUCRAINA, 1994, pp.194 (in lingua ucraina).S.p. // Rassegna storica del Risorgimento.- 1998.- Aprile - Giugno.- P.274-275.

Греки и итальянцы в экономической, общественной и культурной жизни Одессы (конец XVIII - первая треть XIX в.) // Проблемы греческой культуры. Материалы международной научно-практической конференции.- Симферополь: Крымский архив, 1996.- С.114-116.

Размещено на .ru