Соціальна обстановка в Італії XV–XVI ст., визначення основних причин та передумов політичної роздробленості та воєнні агресивні наступи французького короля та держави, що його підтримали. Друга хвиля Італійсько-французько-іспанських воєн, її наслідки.
Італія продовжувала залишатися політично роздробленою країною. До кінця XV ст. в Італії все-таки виділилося з хаосу дрібних тираній і міських республік пять більш-менш великих держав: Мілан, де затвердилися тирани з роду Сфорпа, Венеція, де як і раніше панувала торговельна олігархія, Флоренція, яка перебувала під владою Медичі, Папська область і Неаполітанське королівство. У Південній Італії - Неаполітанському королівстві - правила іноземна Арагонська династія, що вело до залежності Південної Італії від Іспанії. Політична роздробленість робила Італію легкою і звабливою здобиччю сусідніх держав - Франції й Іспанії, - кожна з яких закінчила своє обєднання наприкінці XV ст. і перетворилася в сильну централізовану монархію. Восени 1494 Карл VIII із сильною армією (до складу якої входив значний загін швейцарських найманців) перейшов Альпи й рушив до Неаполю, заручившись активною підтримкою міланського герцога Людовика Моро (який конфліктував з Арагонським домом Неаполя й сподівався за допомогою французьких військ усталити своє положення правителя Мілану); Венеція і папа Олександр VI зберігали дружній стосовно Франції нейтралітет.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
