Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз - Автореферат

Аналіз становлення і розвитку уявлень про свободу совісті свідчить про те, що в основі проблем свободи совісті лежить вибір особистістю свого відношення до релігії та вільнодумства як до полярних світоглядних орієнтацій. Свобода цього вибору визначається діалектичним взаємозвязком демократичних прав і свобод, що функціонують в суспільстві, і реальним правом особистості визначати свій світогляд. Можна визнати, що, не дивлячись на широкий інтерес до проблем громадянського суспільства і розвитку демократизму, питань функціонування релігії в суспільстві, в сучасній філософській літературі не визначене місце свободи совісті в системі розвитку сучасних суспільних відносин загалом, у процесах демократизації українського суспільства, зокрема. У науковій літературі можна спостерігати недооцінку світоглядних підстав свободи совісті, абсолютизацію ролі та значення правового аспекту, недостатню увагу до значення особового чинника в реалізації свободи совісті. Порушення принципів свободи совісті негативно відображається на розвитку державно-церковних, міжцерковних і внутрішньоцерковних відносин і може стати загрозою стабільному розвитку суспільства, реалізації на практиці прав і свобод громадян.У розділі також розглядається сукупність нових підходів до визначення поняття свободи совісті, виділяється специфічний характер свободи совісті як явища соціального і політичного життя. У підрозділі 1.1 "Суть і специфіка понять "свобода", "совість" і "свобода совісті" розглядається одне з важливих завдань, яке стоїть перед суспільством, що знаходиться в перехідному етапі, - розробка світоглядних і методологічних проблем, повязаних із духовним світом особистості. До названих аспектів свободи совісті автор додає філософсько-етичний - при якому питання про свободу совісті розглядається у звязку з проблемою совісті взагалі, і загально-соціологічний - що враховує звязок проблеми свободи і свободи совісті. У підрозділі 1.3 "Свобода совісті в епоху секуляризації та парадигми постмодерну" розглядається концепція свободи совісті у звязку з процесами секуляризації, які за своєю суттю є основою сучасного демократичного розвитку. У другому розділі "Свобода совісті в системі демократичних прав і свобод" розглядається свобода совісті як невідємний елемент прав і свобод людини.У висновках узагальнені основні ідеї та положення дисертаційного дослідження, що мають наступне наукове і практичне значення: Систематизоване і узагальнене соціально-філософське уявлення про категорію "свобода совісті" засновується на розгляді даного явища як одного з основних елементів духовної культури суспільства. Від стану духовного життя суспільства залежать визнання права особистості на свободу совісті, законодавче оформлення цього права, гарантованість і соціальна захищеність, а також можливість реалізації. Розгорнена концепція категорії свободи совісті заснована на науковому положенні про те, що свобода совісті є одним з основоположних прав людини, в системі прав і свобод особистості вона займає особливе місце. Взаємозвязок між реалізацією принципу свободи совісті і закріпленням в суспільстві основних демократичних прав і свобод виникає з наймасштабнішої проблеми сучасного суспільства - процесу становлення демократизму. У демократичному суспільстві свобода совісті оголошується частиною правового статусу особистості - системи визнаних і закріплених державою в законодавчому порядку прав і свобод.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках узагальнені основні ідеї та положення дисертаційного дослідження, що мають наступне наукове і практичне значення: Систематизоване і узагальнене соціально-філософське уявлення про категорію "свобода совісті" засновується на розгляді даного явища як одного з основних елементів духовної культури суспільства. Подібне уявлення про свободу совісті обумовлене рівнем соціального, духовного, правового і етичного розвитку суспільства. Від стану духовного життя суспільства залежать визнання права особистості на свободу совісті, законодавче оформлення цього права, гарантованість і соціальна захищеність, а також можливість реалізації.

Розгорнена концепція категорії свободи совісті заснована на науковому положенні про те, що свобода совісті є одним з основоположних прав людини, в системі прав і свобод особистості вона займає особливе місце. У суспільному житті свобода совісті виступає як одна з фундаментальних загальнолюдських цінностей; у філософській науці це важлива правова і філософська категорія. Свобода совісті в умовах своєї повної реалізації є необхідним елементом духовної свободи людини, обовязковою умовою всебічного формування її особистості. Неухильне дотримання принципів свободи совісті - передумова встановлення цивілізованих взаємостосунків між всіма громадянами безвідносно до їх світоглядних поглядів.

Свобода совісті як соціальне явище і філософська категорія має певну структуру. Цю структуру складають: релігійний плюралізм, толерантність і терпимість; свобода віросповідання; права і обовязки між субєктами громадянського суспільства у сфері релігійних відносин. Право на свободу думки, совісті і релігії розповсюджується на загальний філософський світогляд. Розподіл прав і обовязків між субєктами у сфері релігійних відносин веде до гармонізації суспільного життя.

Залежність розробки поняття про свободу совісті від фаз становлення і розвитку демократичних процесів в суспільстві повязана з історичною обумовленістю поняття про свободу совісті. Історичний підхід дозволяє зрозуміти, в яких умовах і як конкретно формувалося поняття свободи совісті, яку еволюцію воно зазнало. Можна запропонувати періодизацію розробки і осмислення категорії свободи совісті відповідно до етапів розвитку демократизму в суспільстві. Перший період - ранньофілософський - від Античності до утвердження в Європі християнства - відповідає фазі попередньої умови демократизації. Другий період - доктринально-єретичний - від Середньовіччя до епохи Відродження - відповідає підготовчій фазі в становленні демократизації. Третій період - реформаційний - від епохи Відродження до періоду буржуазних революцій XVIII століття - відповідає фазі ухвалення рішень у сфері демократизації. Четвертий період - гуманістичний - від ХІХ століття до наших днів - відповідає фазі звикання до функціонування демократії в сучасному розумінні.

Специфіка функціонування свободи совісті в період появи "нової релігійності" повязана з розвитком даного явища в епоху секуляризації та парадигми постмодерну. Розвиток парадигми постмодерну тісно повязаний із глобалізацією та індивідуалізацією свідомості. Ситуація у сфері свободи совісті є відображенням модернізаційних змін у суспільстві. Модернізація відносно свободи совісті веде до переоцінки фундаментальних світоглядних цінностей - зокрема релігійних, культурних, політичних, моральних.

Взаємозвязок між реалізацією принципу свободи совісті і закріпленням в суспільстві основних демократичних прав і свобод виникає з наймасштабнішої проблеми сучасного суспільства - процесу становлення демократизму. Демократичні зміни в соціумі, глобальна суспільна трансформація, постмодерністські тенденції активно диктують зміни в системі "релігія - суспільство", а також "реструктурацію" особистості як результат якісних змін в її свідомості. У демократичному суспільстві свобода совісті оголошується частиною правового статусу особистості - системи визнаних і закріплених державою в законодавчому порядку прав і свобод. Відносно свободи совісті права особистості є соціальними можливостями людини і громадянина в області світогляду, що саме по собі має стабілізуючу соціальну природу.

Механізми вдосконалення реалізації свободи совісті в умовах демократизації суспільного життя сучасної України засновані на прагненні Української держави подолати суперечності між законодавчими актами і практичною реалізацією свободи совісті. У законодавстві України підхід до свободи совісті здійснюється відповідно до уявлення про права людини, які гарантують недоторканність совісті особистості в питаннях відношення до релігії. Право на свободу совісті закріплене в Конституції країни і відображене в законах. Законодавчо в Україні реалізація свободи совісті відповідає міжнародним правовим нормам, та загальним документами з прав людини. Реальне забезпечення свободи совісті в Україні можливе лише за наявності механізмів вдосконалення реалізації даного явища на практиці. Цими механізмами є гарантії економічного, політичного, духовного, організаційного порядку. Гарантії в реалізації свободи совісті визначаються наступними умовами: розвитком державності і становленням громадянського суспільства; роллю і місцем релігії та релігійних організацій в процесі демократичних змін; традиціями, способом життя і формами суспільних звязків українського народу; особливостями державно-церковних відносин.

Актуальність розробки та здійснення принципів свободи совісті для забезпечення гармонійного суспільного розвитку тісно повязана з проблемою становлення суспільного устрою, в якому якнайповніше реалізуються права та свободи людини. Порушення принципів свободи совісті негативно відображається на розвитку державно-церковних, міжцерковних і внутрішньоцерковних відносин і може стати загрозою стабільного розвитку суспільства, реалізації на практиці прав і свобод громадян. Забезпечення свободи совісті в українському суспільстві виступає необхідною умовою його поступального розвитку і консолідації українського народу. Реалізація принципів свободи совісті виступає необхідною умовою демократизації соціального життя і побудови громадянського суспільства в Україні. Гармонійний розвиток українського суспільства напряму залежить від постійного розвитку науково-методологічної бази свободи совісті і розширення практики її застосування в реальній дійсності.

ПУБЛИКАЦІЇ

1. Загорулько Е.П. Модели церковно - государственных отношений стран Западной Европы. / Е.П. Загорулько // Вестник СЕВНТУ: Сб. науч. тр. Вып.9. Экономика, политика, философия. - Севастополь, 1998. - С.103-107.

2. Загорулько Е.П. Религиозные потребности и их роль в становлении и развитии религиозных организаций. / Е.П. Загорулько // Социальные процессы и проблемы духовности: Сб. науч. тр. ин-та философии НАН Украины, СВМИ - К., Севастополь, 1998. - С.75 -79.

3. Ананьева Е.П. Взаимосвязь этноса и религии в истории народов Крыма. / Е.П. Ананьева // Культура народов Причерноморья: Науч. журн. - 1999. - № 9. - С.146-151.

4. Ананьєва О.П. Правові проблеми релігійних організацій в умовах становлення демократичного суспільства. / О.П. Ананьєва // Бюлетень Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - К., 2000. - С.77-86.

5. Ананьева Е.П. Проблема становления идеи свободы совести в личностном измерении / Е.П. Ананьева // Вестник СЕВНТУ: Сб. науч. тр. Вып.29. Философия. - Севастополь, 2001 - С.52-60.

6. Ананьева Е.П. Религиозная мораль и ее влияние на политико-правовой режим в истории общества. / Е.П. Ананьева // Культура народов Причерноморья: Науч. журн. - 2004. - №52. - С.118-122.

7. Ананьева Е.П. Формирование религиозного сознания на путях построения гражданского общества в Украине. / Е.П. Ананьева // Гуманітарно-економічні дослідження: Зб. Наук. праць Т.1. - Миколаїв-Одеса, 2005. - С.331-338.

8. Ананьєва О.П. Державна політика України в контексті конфесійної ситуації / О.П. Ананьєва // Культура народов Причерноморья: Науч. журн. - 2006. - №84. - С.59-63.

9. Ананьева Е.П. Реализация принципа свободы совести в традициях гражданского общества / Е.П. Ананьева // Вестник СЕВНТУ: Сб. науч. тр. Вып.78. Философия. - Севастополь, 2006 - С.249-257.

10. Ананьева Е.П. Периодизация осмысления понятия свободы совести в философской науке / Е.П. Ананьева // Культура народов Причерноморья: Науч. журн. - 2007. - №112. - С.97-103.