Своєрідність міфологізму у творчості Франца Грільпарцера - Автореферат

Таврійський національний університет імені В.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукСеред німецькомовних праць, присвячених Ф.Грільпарцерові, варто відзначити монографії «Життя Франца Грільпарцера» (1909) Г.Лаубе, «Грільпарцер і Віденський театр» (1924) М.Енцігера, «Грільпарцер як духовна особистість» (1925) Г.Штефанські, «Від Грільпарцера до Кафки» (1962) Е.Фішера, «Франц Грільпарцер» (1963) Й.Мюллера, «Драматичний стиль Грільпарцера» (1961) Й.Кайзера, «Франц Грільпарцер. Внесок його творчості до світової та життєвої мудрості» (1975) Ф.Каїнця, «Франц Грільпарцер чи Бідермаєр» (1990) Г.Політцера, в яких із різних методологічних позицій розглядаються життєвий і творчий шлях митця, окремі риси його світогляду та індивідуального стилю. Важливе значення для осмислення ідейно-естетичних засад творчості австрійського поета і драматурга мають також праці українських та російських дослідників: «Ф.Грільпарцер - національний драматург Австрії» (1971) К.М.Азадовського, «Австрійська література в XX столітті» (1985) Д.В.Затонського, «Ніколас Ленау й доля романтизму в Австрії» (1975) С.Є. Останнім часом в Росії зявилися дисертаційні дослідження, присвячені драматичній спадщині письменника: «Франц Грільпарцер: ранній період творчості; психотип і проблеми творчої самореалізації» (Воронеж, 2002) С.А.Бєловодського, «Рецепція ранньої творчості Франца Грільпарцера в Росії: на прикладі трагедії «Праматір» (Нижній Новгород, 2003) Т.С.Батищевої. Для реалізації поставленої мети і завдань використовується комплексний підхід, що базується на синтезі наступних методів: 1) біографічний (трактує літературний твір у світлі біографії його автора) - цей метод дозволяє розглянути творчість Ф.Грільпарцера як відображення й рефлексію його субєктивного життєвого досвіду; 2) порівняльно-історичний (розглядає схожість та відмінності літературних явищ на основі прямих контактів) - дає можливість дослідити своєрідність функціонування міфу у творах Ф.Грільпарцера в історико-літературному контексті; 3) історико-генетичний (виявлення джерел літературних явищ) - уможливлює розкриття джерел і чинників міфологізму у творчості австрійського письменника; 4) метод міфопоетичного аналізу (виявлення архетипних сюжетів, образів, міфо-ритуального підтекстів тощо) - дозволяє вивчити способи художнього використання й трансформації міфу, міфологічних образів і мотивів, розглядає принципи введення та функції міфологічних елементів у тексті, їх функціонування у творчості Ф.Грільпарцера.Використання міфу в художньому творі може відбуватися шляхом інтерпретації традиційних міфологічних образів та сюжетів, їх трансформації, створення «авторського міфу», використання міфу на рівні поетичної мови. Міфологізм може виявлятися в літературному творі як включення в текст міфологічних структур (образів, мотивів, сюжетів тощо), відтворення міфологічного типу свідомості загалом, створення письменником власної системи міфологем. Другий розділ «Міфологічна картина світу в трагедії Ф.Грільпарцера «Праматір» присвячено розгляду авторського міфологізму в трагедії «Праматір» на різних рівнях художнього тексту (сюжет, мотиви, символи, образи, архетипні комплекси). Паралельно автор вводить у твір складники християнської міфології, зокрема: міфологеми «природжений гріх», «спокута», «прокляття Бога»; образи («небо» (Himmel), «боги» (Gцtter), «свята Богоматір» (heilige Mutter aller Gnдde), «свята земля» (Heiland)). У третьому розділі «Роль міфу в розкритті художнього конфлікту в трагедії Ф.Грільпарцера “Сафо”» розглянуто міфологізм та його прояви в структурі художнього конфлікту твору.

Основний зміст роботи