Свій/чужий в образній системі романів Г. Гріна: семантико-когнітивний аспект - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України. Воробйова Ольга Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, завідувач кафедри Захист відбудеться "13" червня 2007 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул.Реферована дисертація присвячена розгляду дихотомії свій/чужий крізь призму образного простору художнього тексту, де вона втілюється в сукупності словесних і персонажних образів. Звернення до цієї тематики видається важливим для вивчення глибинної семантики тексту, репрезентованої мережею концептів, архетипів і базових опозицій, серед яких важливе місце займає дихотомія свій/чужий. У філософії вивчення дихотомії свій/чужий повязувалося з проблемами пізнання (М.Бубер, Г.-Г.Гадамер) і самоідентифікації людини (Х.Ортега-і-Гассет, П.Рікер, Ю.Хабермас). Дихотомія свій/чужий як категорія свідомості є обєктом вивчення психології, де вона визнається чинником, який визначає формування психологічних характеристик особистості, зумовлює особливості міжособистісного спілкування та відношень у межах Я (В.О.Петровський, І.С.Кон, Л.С.Виготський, З.Фрейд, К.Хорні, Е.Фромм). Г.Гріна, які належать до циклів "серйозного" й "розважального" роману, загальною кількістю 4439 сторінок, із яких було вилучено 1947 прикладів художніх порівнянь, що втілюють дихотомію свій/чужий; а також словникові дефініції ключових лексем на позначення цієї дихотомії (alien, ones own, border), їхніх похідних, синонімів і антонімів.Вивчення дихотомії свій/чужий у контексті художньої семантики зумовлює необхідність особливого підходу до її аналізу, оскільки когнітивні структури (концепти та бінарні опозиції), втілені в художньому тексті, певним чином відрізняються від власне мовних концептів за змістом, структурою та обсягом (R.Tsur, О.М.Кагановська, В.Г.Ніконова). Під моделлю дихотомії свій/чужий ми розуміємо її абстрактний ідеалізований аналог, який включає складники дихотомії, відображає їх властивості та відношення між ними. Дихотомія свій/чужий - це своєрідна система координат, осями якої є, з одного боку, вектор систематизації обєктів у просторовому й часовому континуумі (Г.Д.Бенкендорф, С.І.Потапенко), а з другого - вектор аксіологічної класифікації зовнішнього й внутрішнього світів індивіда (Г.В.Межжеріна, О.Й.Шейгал). Звернення до цієї площини реалізації дихотомії зумовлено необхідністю пояснення особливостей породження художнього образу, що набуває нового значення в контексті тієї ролі, яку образність відіграє не тільки в художній семантиці, а й у людському мисленні та спілкуванні (R.Gibbs, M.Turner). Розроблена класифікація передбачає залучення таких критеріїв: 1) формальна структура порівняння (обовязкове експліцитне вираження субєкта й обєкта, інші компоненти - основа уподібнення та компаративний звязок (like, as) - визнаються факультативними) (В.П.Сасіна); 2) тип осмислення дійсності, що лежить в основі порівняння; 3) характер звязку між його субєктом і обєктом (тотожність, схожість або подібність).У широкому розумінні дихотомія свій/чужий визначається як орієнтир у навколишньому й внутрішньому світі людини, який забезпечує усвідомлення людського Я та належить до універсалій людського мислення. У художньому тексті дихотомія свій/чужий відображена в різних вимірах: як універсальна категорія, що віддзеркалює загальнолюдські засади мислення; як один із виявів авторського світобачення; а також як компонент художньої системи твору, де вона актуалізується в сукупності словесних і персонажних образів. Вивчення дихотомії свій/чужий як складника образної системи романів Г.Гріна дозволяє зробити певні узагальнення не лише щодо мовних засобів її вираження, але й щодо тенденцій формування образної системи художнього тексту в цілому й ролі тих чи інших засобів художньої образності, зокрема художнього порівняння, в цьому процесі. До складу художніх порівнянь входять не лише власне художні (образні й параболічні) порівняння, а й ті, що ми називаємо потенційно художніми, - порівняння, які поза контекстом художнього твору позбавлені експресивності, належачи до розряду логічних або узуальних. У романах Г.Гріна включення таких порівнянь до образної системи творів відбувається внаслідок впливу лексико-семантичного, сюжетного, характерологічного й композиційного контекстів на мікро-, макро-та мегарівнях тексту.

2. Основний зміст роботи