Світовий досвід стабілізації грошового обігу - Статья

У роботі проаналізовано досвід зарубіжних країн, а саме Японії, США та країн Єврозони, щодо стабілізації грошового обігу шляхом проведення центральними банками заходів нестандартної монетарної політики. За підсумками реалізації антикризових і стабілізаційних заходів зроблено висновки, що більшість центральних банків проводили нетрадиційну монетарну політику в частині кількісного і кредитного помякшення, яка в довгостроковому періоді має низку недоліків, серед яких: активне нарощування ліквідності; зростання кредитних ризиків; зниження ефективності передавальних каналів трансмісійного механізму.Питання вдосконалення регулювання грошового обігу постійно знаходилося в центрі уваги науковців, фахівців і практиків зарубіжних країн. Проте особливо гостро питання грошової стабілізації постало в період світової фінансової кризи 2008-2009 рр., яка супроводжувалася безпрецедентним падінням активності фінансових і грошово-кредитних ринків, різкими стрибками валютних курсів та цін, структурними дисбалансами грошового обігу окремих країн та кризовими процесами в реальному секторі економіки. Тривалість і глибина цієї кризи, труднощі відновлення рівноваги товарно-грошових ринків засвідчили недоліки монетарної політики центральних банків розвинених країн. У цих умовах актуалізувалося завдання перегляду концептуальних засад стабілізаційної (антикризової) монетарної політики в частині заходів щодо стабілізації грошового обігу. Заходи нестандартної монетарної політики застосовувалися в багатьох країнах із різною ефективністю, що актуалізує завдання аналізу їх наслідків і каналів впливу на економіку.Для вирішення питання в частині заходів щодо стабілізації грошового обігу центральні банки розвинених країн (Федеральна резервна система у США, Європейський центральний банк, Банк Англії, Банк Канади, Банк Японії та ін.) активізували співпрацю для розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності впливу монетарних важелів на економіку. У складному становищі опинилися менш розвинені країни (emerging market economies - EME), які також зіткнулися з кризовими процесами, що поширилися на їх економіки по фінансових каналах руху капіталів - «раптова зупинка» (suddenstop) припливу капіталу в ці країни спровокувала знецінення більшості національних валют та падіння фондових ринків. Після подолання гострих кризових процесів постало завдання розробки ефективних інструментів стабілізації грошового обігу, що водночас сприятимуть вирішенню завдання стимулювання реального сектора економіки. На поточному етапі економічного розвитку завдання стабілізації грошового обігу включає три різнопланові складові: по-перше, підтримка достатнього обсягу та оптимальної структури грошової маси в економіці, що дозволить знизити процентні ставки, по-друге, реформа фінансового регулювання, по-третє, напрацювання безпечних механізмів поступового стиснення грошової маси у фазі виходу із кризи та визначення часових і кількісних параметрів цього процесу. Це дозволяло банкам полегшити тягар своїх збитків, проте така політика ФРС зазнала критики, тому що більшою мірою стимулювала банки збільшувати резерви, а не нарощувати кредити приватному сектору.Світовий досвід стабілізації грошового обігу в умовах кризи ліквідності 2008-2009 рр. засвідчив зміну концептуальних засад реалізації монетарної політики і перехід до нестандартної монетарної політики, за якої розширюється коло цілей центральних банків від суто монетарних до загальноекономічних, коли завдання стабілізації грошового обігу підкорено необхідності стимулювання реального сектора.