Світовий досвід місцевого самоврядування та перспективи його інституціонально-системного втілення в Україні - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник: кандидат філософських наук, Авксентьєв Олександр Леонідович, Харківський національний університет ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Бандурка Олександр Маркович, народний депутат України (м. Захист відбудеться “31“ травня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.086.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук в Одеській національній юридичній академії за адресою: 65009, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.Являючись виразом влади народу, місцеве самоврядування повинно забезпечити наближення управління до громадян, сприяти “вростанню” нашої країни в демократичний політичний режим. Сам термін “місцеве самоврядування” був практично виключений з наукового обігу і застосовувався лише для характеристики західноєвропейських муніципальних систем. Створення ефективно діючої моделі місцевого самоврядування є актуальним для України ще й тому, що за 9 років незалежного розвитку в нашій країні так до цього часу й не розроблена модель організації влади на місцях, яка була б адекватною сучасним українським умовам. Прийнята у 1996 році Конституція України зафіксувала принципові положення, що стосуються форм організації місцевого самоврядування, його співвідношення з органами державної влади, які були конкретизовані у законах України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації в Україні”. Віддаючи належне теоретичному та практичному значенню досліджень вітчизняних та закордонних вчених, необхідно зазначити недостатній рівень розробленості проблеми інституціонального дизайну та концептуальних моделей організації влади на місцях, відсутність системного розгляду функціонування та розвитку системи місцевого самоврядування в Україні.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади місцевого самоврядування”, який структурно складається з трьох підрозділів, досліджуються різноманітні підходи до поняття місцевого самоврядування, його основні парадигми, особливості становлення цього інституту в контексті сучасної демократичної теорії та практики. В сучасному розумінні це поняття зявилося в середині ХІХ століття. завдяки прусському юристу Р.Х.Гнейсту, який під місцевим самоврядуванням розумів таке управління на місцях, при якому територіальні громади, що історично склалися, наділялися правом самостійно (в межах законів) вирішувати місцеві справи без втручання центральної державної адміністрації та її чиновників на місцях. Аналіз історичного досвіду розвитку самоврядування в Україні та узагальнення наявних в науковій літературі поглядів стосовно періодизації становлення й функціонування цього інституту в нашій країні, дали змогу дисертанту виділити 5 періодів його розвитку: період зародження та становлення місцевого самоврядування; період європеїзації, або впливу на цей інститут Магдебурзького права; період русифікації вітчизняного самоврядування на теренах сучасної України; так званий радянський період місцевого самоврядування; сучасний період розвитку українського місцевого самоврядування. Другий розділ “Інституціональний дизайн місцевого самоврядування: структурні параметри та основні моделі” містить два підрозділи, де за допомогою системного підходу, структурно-функціонального аналізу та компаративного методу визначаються принципи класифікації і типологія систем місцевого самоврядування, аналізуються основні стратегії управління в сучасній державі, розглядаються варіанти взаємодії органів державної влади з органами місцевого самоврядування. У першому підрозділі “Принципи класифікації і типологія систем місцевого самоврядування” дисертант обґрунтовує необхідність застосування в дослідженні інституціонального дизайну, тобто проектування (моделювання) демократичних інститутів, в тому числі і місцевого самоврядування, на засадах політичних знань та політичного досвіду розвинутих держав, а також враховуючи національні особливості та традиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ