Світова спільнота в контексті глобалізаційних процесів: філософсько-історичний та соціокультурний аспекти - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник: Онопрієнко Валентин Іванович, доктор філософських наук, професор, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Офіційні опоненти: Огородник Іван Васильович, доктор філософських наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філософії та культури; Суходуб Тетяна Дмитрівна, кандидат філософських наук, доцент, Центр гуманітарної освіти Національної академії наук України, професор кафедри філософії науки та культурології. Захист відбудеться "27" жовтня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса.Вступ людства у третє тисячоліття спонукає дослідників до осмислення його історичного розвитку, до виявлення стратегічних тенденцій становлення світової спільноти, оскільки на рубежі тисячоліть розпочалася нова фаза людської історії - епоха глобалізації, яка характеризується переходом від роздробленості народів, країн і регіонів до їх єдності. Цей феномен по-новому поставив питання про сутність світової спільноти, про характер звязків і взаємовпливів між локальними спільнотами, якими виступають окремі етноси, країни і цілі регіони. Аналізуючи характер змін у ньому в епоху глобалізації, одні дослідники вважають, що світ стає все більш однорідним в економічному, соціальному, культурному відношенні. Приймаються єдині моделі економічного розвитку, духовної культури, стандартів поведінки, що дозволило деяким дослідникам говорити про "кінець історії" (Ф. Саме це актуалізує філософсько-історичний та соціально-культурний аналіз людства як світової спільноти.У часи античності та середньовіччя для означення єдності людей вживалися поняття "люди" та "рід людський", які позначали людей, які живуть на даний час. У другій половині ХХ ст. поряд з поняттям "людство" для означення єдності населення планети стали використовувати поняття "світове співтовариство" та "світова спільнота". Це поняття позначає новий етап усвідомлення єдності людства - усвідомлення людством того, що воно, хоч і різне за мовою, культурою, звичаями, традиціями, релігійними переконаннями, але постає як світова спільнота - жителі однієї планети Земля, які відповідальні за її долю, і саме від їх зусиль залежить, чи збережеться життя на Землі. Оскільки розвиток людського суспільства весь час ускладнюється, то для того, щоб описати новий етап його розвитку, дати характеристику фундаментальних процесів сучасності, динаміки та тенденцій сучасних процесів, подій та явищ, виявити характер змін, які відбуваються в сучасній історії, у дослідженні поряд з поняттями "культура" та "цивілізація" використовується поняття "глобалізація". У підрозділі 2.2 "Глобалізація як новітній етап інтеграції світової спільноти" встановлено, що глобалізація в соціокультурній сфері може відбуватися за такими сценаріями: асиміляції (поглинання однією культурою іншої) через вестернізацію; глокалізації (поєднання досягнень цивілізації із збереженням особливостей своєї культури); локалізації, відродження традиціоналізму, відмови від будь-яких запозичень.Зміни, які відбулися в світі у звязку з глобалізаційними процесами, призвели до виникнення єдиного планетарного соціуму - світової спільноти. Термін "світова спільнота" позначає новий етап усвідомлення єдності людства - усвідомлення людством того, що воно, хоч і різне за мовою, культурою, звичаями, традиціями, релігійними переконаннями, але постає як світова спільнота - жителі однієї планети Земля, які відповідальні за її долю, і саме від їх зусиль залежить, чи збережеться життя на Землі. До виникнення феномену "світова спільнота" в часи античності та середньовіччя для позначення єдності людей вживався термін "рід людський", який позначав людей, які живуть на даний час. Але світовою спільнотою ми можемо назвати людство тільки на етапі глобалізації, коли різні етнонаціональні групи усвідомлюють свою єдність та взаємовідповідальність і за збереження миру, й за вирішення глобальних екологічних проблем у масштабі всієї планети. Основними факторами, які супроводжували процеси інтеграції людства протягом його історії, виступали: економічні звязки, які ґрунтувалися на міжнародному поділі праці; соціально-політичні події, які мали загальнопланетарні масштаби; взаємопроникнення етнонаціональних культур; необхідність спільних зусиль для освоєння природних багатств та забезпечення коеволюції природи й суспільства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ