Суть фінансової безпеки держави, фактори, що на неї впливають. Чинники появи фінансової кризи, наслідки найбільших економічних криз. Шляхи мінімізації їх наслідків. Підходи до збереження економічної безпеки держави, недопущення розвитку кризових явищ.
Аннотация к работе
Розростання глобалізаційних процесів зумовлює все більшу взаємозалежність національних економік країн, що не лише сприяє інтернаціоналізації, а й становить загрозу їхній економічній безпеці. Таку тенденцію можна легко простежити розглянувши наслідки кризових явищ XX століття і останню світову фінансову кризу 2008-2009 років зокрема, які демонструють вразливість національних економік до фінансових потрясінь у різних, навіть віддалених, куточках світу. Тому забезпечення фінансової безпеки на сьогодні є актуальною проблемою для дослідження, оскільки,як показує остання фінансова криза 2008-2009 років, вона вимагає нового підходу у здійсненні ефективних заходів попередження та протидії циклічним коливанням світової економіки. Поставлена мета вимагає виконання таких завдань: - зясування суті фінансової безпеки держави та визначення факторів, що на неї впливають; дослідження фінансової кризи та виявлення чинників, які спричинюють її появу;Фінансова безпека як складова економічної безпеки держави відіграє важливу роль у формуванні фінансово-кредитної сфери держави [1]. Колектив авторів з Національної академії внутрішніх справ України під фінансовою безпекою країни розуміє такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання [3]. З позицій різностороннього підходу фінансова безпека - захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання [2]. Основні загрози фінансовій безпеці держави становлять: недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету; ефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків; значні обсяги державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговування; різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти; значна різниця співвідношення доходів найбільш і найменш забезпеченого населення та недостатня соціальна захищеність певних груп населення; невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок із кредитів; залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів; низький рівень інвестиційної діяльності; зростання «тіньової» економіки, посилення її криміналізації, нелегальний відплив валютних коштів за кордон тощо [5]; рівень присутності іноземного капіталу в рамках іноземних - прямих і портфельних - інвестицій; рівень монетизації ВВП; дефіцит державного бюджету; ступінь доларизації національної економіки; швидкість обігу готівки; відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту тощо [6]. Поряд із глобальними (зовнішніми) загрозами на державу чинять вплив і внутрішні дестабілізуючі фактори, які впливають на рівень її фінансової та економічної захищеності, незалежності і безпеки [7].Почалася вона в США восени 1929 p., далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії та Африки [14]. Основними з них були: - зниження сукупних витрат в економіці, що сприяло масштабному падінню доходів і рівню зайнятості, який був значно нижче середнього (кейнсіанський підхід); Криза охопила насамперед важку індустрію. Щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходи щодо фізичного знищення їх. Заходи, які були вжиті урядом США були такими: - скорочення надмірного виробництва товарів з одночасним підвищенням ціни на виготовлену продукцію;У ній криза фінансового сектору США поєдналася з кризою міжнародних грошово-кредитних відносин. Проте такі дані узагальнюють низку протилежних тенденцій - від стабільно позитивної динаміки ВВП в країнах Східної та Південної Азії, до глибокого кризового спаду в країнах Центральної та Східної Європи, який становив за підсумками 2009 р. для Болгарії - 5%, Росії - 7,9, Естонії - 14,1, України - 15,1, Латвії - 18% [31]. Скорочення частки розвинутих країн у світовому обсязі виробництва з 75 до 55% за паритетом купівельної спроможності, на користь «економік зростання», станом на 2010 р. визначило тенденцію до зміни балансу сил у світовій економіці [31]. Країни, що розвиваються (за виключенням низки перехідних економік Європи та Центральної Азії), перевищили основні економічні показники 2007 р., в першу чергу, завдяки розширенню своїх внутрішніх ринків [32]. Вже кінець 2009 року та 2010 рік відзначилися позитивними процесами в економіці ЄС у вигляді поступового виходу з кризи, сповільненням падіння економічних показників та загальним покращенням фінансово-економічного клімату