Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову безпеку держави - Курсовая работа

Розростання глобалізаційних процесів зумовлює все більшу взаємозалежність національних економік країн, що не лише сприяє інтернаціоналізації, а й становить загрозу їхній економічній безпеці. Таку тенденцію можна легко простежити розглянувши наслідки кризових явищ XX століття і останню світову фінансову кризу 2008-2009 років зокрема, які демонструють вразливість національних економік до фінансових потрясінь у різних, навіть віддалених, куточках світу. Тому забезпечення фінансової безпеки на сьогодні є актуальною проблемою для дослідження, оскільки,як показує остання фінансова криза 2008-2009 років, вона вимагає нового підходу у здійсненні ефективних заходів попередження та протидії циклічним коливанням світової економіки. Поставлена мета вимагає виконання таких завдань: - зясування суті фінансової безпеки держави та визначення факторів, що на неї впливають; дослідження фінансової кризи та виявлення чинників, які спричинюють її появу;Фінансова безпека як складова економічної безпеки держави відіграє важливу роль у формуванні фінансово-кредитної сфери держави [1]. Колектив авторів з Національної академії внутрішніх справ України під фінансовою безпекою країни розуміє такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання [3]. З позицій різностороннього підходу фінансова безпека - захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання [2]. Основні загрози фінансовій безпеці держави становлять: недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету; ефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків; значні обсяги державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговування; різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти; значна різниця співвідношення доходів найбільш і найменш забезпеченого населення та недостатня соціальна захищеність певних груп населення; невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок із кредитів; залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів; низький рівень інвестиційної діяльності; зростання «тіньової» економіки, посилення її криміналізації, нелегальний відплив валютних коштів за кордон тощо [5]; рівень присутності іноземного капіталу в рамках іноземних - прямих і портфельних - інвестицій; рівень монетизації ВВП; дефіцит державного бюджету; ступінь доларизації національної економіки; швидкість обігу готівки; відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту тощо [6]. Поряд із глобальними (зовнішніми) загрозами на державу чинять вплив і внутрішні дестабілізуючі фактори, які впливають на рівень її фінансової та економічної захищеності, незалежності і безпеки [7].Почалася вона в США восени 1929 p., далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії та Африки [14]. Основними з них були: - зниження сукупних витрат в економіці, що сприяло масштабному падінню доходів і рівню зайнятості, який був значно нижче середнього (кейнсіанський підхід); Криза охопила насамперед важку індустрію. Щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходи щодо фізичного знищення їх. Заходи, які були вжиті урядом США були такими: - скорочення надмірного виробництва товарів з одночасним підвищенням ціни на виготовлену продукцію;У ній криза фінансового сектору США поєдналася з кризою міжнародних грошово-кредитних відносин. Проте такі дані узагальнюють низку протилежних тенденцій - від стабільно позитивної динаміки ВВП в країнах Східної та Південної Азії, до глибокого кризового спаду в країнах Центральної та Східної Європи, який становив за підсумками 2009 р. для Болгарії - 5%, Росії - 7,9, Естонії - 14,1, України - 15,1, Латвії - 18% [31]. Скорочення частки розвинутих країн у світовому обсязі виробництва з 75 до 55% за паритетом купівельної спроможності, на користь «економік зростання», станом на 2010 р. визначило тенденцію до зміни балансу сил у світовій економіці [31]. Країни, що розвиваються (за виключенням низки перехідних економік Європи та Центральної Азії), перевищили основні економічні показники 2007 р., в першу чергу, завдяки розширенню своїх внутрішніх ринків [32]. Вже кінець 2009 року та 2010 рік відзначилися позитивними процесами в економіці ЄС у вигляді поступового виходу з кризи, сповільненням падіння економічних показників та загальним покращенням фінансово-економічного клімату