Світосприйняття Гоголя та місце професійної діяльності письменника в сучасній журналістиці - Дипломная работа

Інформаційний продукт має загальний обсяг 30 сторінок. Шість матеріалів становлять один авторський аркуш - 53 384 знаків (враховуючи розділові знаки та відступи між словами). Гоголя на сторінках всеукраїнської газети «День» - 11 сторінок, 0, 48 авторського аркушу;У статті проаналізовано жанрову палітру й підтеми головних публікацій щоденного видання «День», присвячених висвітленню 200-річчя з дня народження Гоголя. Так, газета «Дзеркало тижня» подавала серйозні матеріали про письменника як «творця духовної драми роздвоєння» [12], про загадковість його постаті, давала рецензію на книгу українського письменника Миколи Босака «Остання загадка Гоголя» [9, 6], інформувала про екранізацію, мистецьке бачення і містику його творів [17, 8], наголошувала на ідеологічному контексті фільму В. На шпальтах всеукраїнської газети «День» була різна подача матеріалів: від невеликих повідомлень із констатацією фактів («НБУ випустив монету на честь Гоголя», № 47, 20 березня 2009; «Інтер» покаже фільм про Гоголя», № 52, 27 березня 2009; «М.Томак, Л.Жукович «Гоголь народився...» знову. Якщо проаналізувати головні підтеми з нагоди ювілейної дати, то їх можна класифікувати так: - полеміка щодо «приналежності» Гоголя українській чи російській культурі: «П. На сторінках газети «День» розміщено лише декілька серйозних аналітичних матеріалів: «П.Кралюк Наш Гоголь» (майже ювілейні нотатки)», «П.Проводиться паралель у висвітленні друкованими виданнями ювілеїв М.Гоголя в 1959 і 2009 роках. Гоголем (1809-1852) повязано багато місць рідної йому України, у тому числі й Сумщини. Газета, узявши за епіграф слова самого М. гоголя, розмістила його портрет, малюнок героїв його творів і фото (автор А. Цікавою є публікація «Шевченко про Гоголя», у якій розповідається, що улюбленим письменником Тараса Григоровича був Микола Васильович, сатиру якого український поет називав «розумною» й у вірші «Гоголю» писав: «Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже!» «Ленінська правда» 1959 року інформувала про культурно-освітні заходи в нашому місті з нагоди 150-річчя від дня народження класика світової літератури (в обласній бібліотеці оформлена книжкова виставка, поданий яскравий фотомонтаж, проведена лекція про його життя і творчість тощо).Твори дихають містикою, а трагічна доля Миколи Гоголя - справжня загадка. Мати майбутнього письменника, перша красуня в губернії, у 14 років вийшла заміж за поміщика Василя Гоголя й народила йому дванадцятеро дітей. Але там його чекають розчарування: невдалі спроби стати актором, потім - чиновником, повне фіаско повісті «Ганц Кюхельгартен», тираж якої Гоголь спалив... Тут належно оцінили талант початківця, і Гоголь, зрозумівши, що Малоросія викликає неабияке зацікавлення, пише «Вечори на хуторі біля Диканьки». Восени 1835 року Гоголь береться за створення пєси «Ревізор», сюжет якого був підказаний Пушкіним, а вже 18 січня 1836 року читає комедію на вечірці Жуковського.Серед них вагоме місце займають зальцбургське «Письмо к Гоголю» В. Г. Особливо слова критика про те, що Гоголь знає Росію «только как художник, а не как мыслящий человек», як вчитель життя, яким він намагався бути в «Выбранных местах из переписки с друзьями»(1847). У останній змішано інформацію про можливий літургічний сон письменника, подальшу долю його творів і їхній вплив на літературний рух і суспільне життя вцілому. Для серйозного вивчення життя і творчості Миколи Гоголя цей сайт навряд чи підійде. Спеціально до 200-річчя від дня народження письменника відкрито «Музей Гоголя», де можна відвідати «Гоголевские места» й прочитавши про життя Гоголя в двох російських столицях, самому переміститись у старий Петербург чи Москву, відчути особливий дух міста ХІХ століття, який Микола Васильович талановито передавав у своїми творами.У дипломній роботі на матеріалах усієї гоголівської епістолярної спадщини («Выбранных мест из переписки с друзьями»), публіцистики («О движении журнальной литературы, в 1834 и 1835 году») та власного інформаційного доробку ми простежили еволюцію сприйняття Миколою Васильовичем Гоголем явища журналістики. Щодо одержаних оцінок, то результатом впровадження представленого інформаційного продукту стало створення та публікація на сайті україномовної обласної газети для всієї родини «Сумчанка плюс» (sumchanka@ukr.net ) низки матеріалів: · нарису «Трагічна доля Нікоші» - узагальнюючого літературного портрету з біографічними й творчими фактами та відгуками його сучасників). У ньому йдеться про дитяче й доросле сприйняття людиною творчості письменника, значення світового класика в професійному житті викладача, інтерес сучасної молоді до Гоголя, сучасні інтерпретації творів і перспективи гоголезнавства; · огляду інтернет-ресурсів «Вічний Гоголь у нових масмедіа» - матеріал дає можливість дізнатися адреси корисних інтернет-сайтів, присвячених письменнику; · у матеріалі «Журналістика Гоголя: високе покликання чи ганебне ремесло?» звернено увагу на гоголівську позицію щодо журнальної літератури в статті «О движении журнальной литературы, в 1834 и 183

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

1.1 ЯВИЩЕ ЖУРНАЛІСТИКИ В ОЦІНКАХ М.В. ГОГОЛЯ

1.1.1 Формування поняття «журналізм» в публіцистиці письменника

1.1.2 Листи Гоголя як джерело вивчення його уявлень про журналістику

1.2 ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ФЕНОМЕНУ У ТВОРАХ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА

1.2.1 Аспекти втілення журналізму в повістях письменника

1.2.2 Відображення журналістики в драматургії та в поемі «Мертвые души»

1.3 ПОЗИЦІЯ ГОГОЛЯ ЩОДО ЖУРНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.3.1 Положення статті «О движении журнальной литературы в 1834 и 1835»

1.3.2 Аналіз статті Миколи Гоголя

2. СПЕЦИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

2.1 СТРУКТУРА

2.2 АВТОРСЬКА ІДЕЯ ТА СМИСЛ

2.3 МЕТА РОБОТИ

2.4 СПЕЦИФІКАЦІЯ АУДИТОРІЇ

ВСТУП

Розвиток журнальної літератури в 1820-1830 роках помітно змінив культурну ситуацію в Росії, позначивши не тільки полемічні напрямки утворених літературних партій, але й появу феномену журналізму, що впливав на різноманітні пласти культури. Микола Васильович Гоголь (1809 - 1852) був одним із перших, хто це відчув і втілив у своїх матеріалах (публіцистиці, листуванні та художніх творах). Розвиваючи досягнення М. М. Карамзіна та О. С. Пушкіна, він створив цілісне уявлення про журналізм.

Про Гоголя писало багато авторів, акцентуючи увагу на його журнальній полеміці. Роботи В. Г. Березіної, В. В. Гіппіуса, В. Я. Звиняцьковського, В. В. Каллаша, В. П. Красногорського, Ю. В. Манна, В. І. Мацапури, М. І. Мордовченка, Ю. Г. Оксмана, Є. І. Рискіна, О. М. Степанова та ін. надзвичайно корисні для виявлення позиції письменника і формування його уявлень щодо російської журналістики. Більшість робіт присвячені історико-літературному аналізу позиції письменника-журналіста та його взаєминам із О. С. Пушкіним як редактором «Современника». Деякою мірою у працях висвітлено співпрацю Гоголя з іншими виданнями, а також його епістолярні висловлювання про журнальний рух і журналістську справу.

Мета роботи - створити власний інформаційний продукт - добірку різножанрових матеріалів, які допоможуть детально розкрити художнє світосприйняття Гоголя, місце професійної діяльності письменника в сучасній журналістиці.

Актуальність обумовлена пожвавленням наукового інтересу до постаті Гоголя, з нагоди вшанування 200-річчя від дня його народження на сторінках друкованих видань. А також недостатнім дослідженням цілісного аналізу поглядів Миколи Васильовича на журналістику, його звязок із цією професією, що вимагає досить широкого та багатоаспектного вивчення теми.

Наукова новизна полягає в: · спробі детального аналізу паралелей у висвітленні ювілейної дати Гоголя в друкованих виданнях 50 років тому (газета «Ленінська правда» №63, 1959 р.) і в наші дні (газета «Сумщина» №35, 2009 р.);

· бажанні зясувати тематику, жанрову палітру та специфіку матеріалів, присвячених ювілейній даті письменника (газета «День» за 2007-2009 рр.);

· намаганні розкрити журналістську сторону життя світового класика.

Структура та обсяг роботи - дипломна робота складається з пояснювальної записки: вступу, теоретичних засад, специфікації інформаційного продукту, списку використаних джерел (23 найменувань), шести власних журналістських матеріалів, висновків і додатків (програми міжнародної наукової конференції в Полтаві «Гоголівські читання»). Загальний обсяг роботи - 70 сторінок.

Авторська ідея: · розглянути процес формування письменницьких уявлень про журналістику в публіцистичних виступах і листах Гоголя, звертаючи увагу на місце публіциста в літературно-журнальному русі;

· створити низку матеріалів, які будуть цікаві й корисні не тільки студентам, викладачам шкіл, вищих навчальних закладів, а й обізнаним гоголезнавцям.

Смисл роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані в науковій сфері, в коментарях до художніх творів Гоголя, при вивченні історико-літературних, теоретико-літературних навчальних предметів, тобто в розробці матеріалів із різних журналістських дисциплін.

Журналістські матеріали розміщені на сайті обласної газети «Сумчанка плюс» (sumchanka@ukr.net ).