Світоспоглядання М.А. Римського-Корсакова і поетика його музичного театру - Автореферат

Харківська державна академія культури Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРобота виконана в Національній музичній академії України ім. Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, професор Тишко Сергій Віталійович, Національна музична академія України ім. Чайковського, професор кафедри теорії та історії культури (м. Офіційні опоненти - доктор мистецтвознавства, професор Шип Сергій Васильович, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. Захист відбудеться “18” жовтня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61003, м.Римського-Корсакова, так чи інакше порушує питання про його концепцію світобудови. Римського-Корсакова є загальні закони світобудови, поширювані на всі сфери буття, включаючи соціальну. В цьому ж контексті розглядаються музично-критичні й музично-теоретичні праці М. Римського-Корсакова. Римського-Корсакова в “Літопису мого музичного життя”, він не був схильний до умогляду абстрактно-філософського, суто теоретичного характеру, що примушує сформулювати питання про властивий йому тип рефлексії, тобто спосіб або модус віддзеркалення світу. Римського-Корсакова, факти його творчої біографії, а також наявні наукові матеріали, правомірно зробити висновок, що російський класик все ж таки не був мислителем у загальноприйнятому розумінні - подібно, приміром, до його історико-культурного опонента Р. Вагнера.У Вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета і завдання роботи, визначаються обєкт і предмет дослідження, його новизна, аналітичний матеріал, розкриваються методологічна база дисертації, її практичне значення, звязок із науковими програмами та форми апробації дослідження. Римського-Корсакова як предмет наукового дослідження і оцінки” визначаються дослідницькі підходи до предмета, що вивчається. На противагу світогляду, що має дискурсивний характер, повязаний із логіко-раціоналістичними методами пізнання і тенденцією до класифікації, розділення явищ (аналітизмом), світоспоглядання тяжіє до інтуїтивного підходу до дійсності, її осмисленню у всій повноті і єдності (цілісності), естетичному ставленню до неї. Римського-Корсакова постає цілісністю особливого ґатунку, яка відображає світоспоглядальний тип пізнання. Римського-Корсакова і відповідної наукової літератури в дисертації зроблено висновок про властиву композитору ту органічну точку зору на світ, про яку писав прот.Римського-Корсакова” здійснюється проекція загальнотеоретичних міркувань на музичний театр М. Римського-Корсакова. На осі перетину космосу і гри перебувають два інші смислоутворюючі начала: святкове та повсякденне, що відображають злиття в космосі органічної та рукотворної природи і розкривають діалектику взаємовідзеркалення природного життя та його осягнення. До перших належить пізнання того, “як усе влаштовано”, і чуттєве сприйняття цього ладу; до других - тілесність, пластичність, звукова аура, скінченність/нескінченність (всеосяжність), кулястість, тотожність впорядкованості та краси, краси та моральності, постійне перетворення (творчість і со-твореність), єдність ідеї та речі, образу й символу. Римського-Корсакова виникає поняттєва тріада “світоспоглядання” - “космос” - “музика”, де смислоутворюючою віссю є серединна ланка, що розкриває світоспоглядання композитора як космос, що звучить, а музику - як світоспоглядання, що звучить. Римського-Корсакова в світлі проблеми художнього синтезу” розкриваються прояви “тілесності” космосу, тобто прийоми відтворення його звукопластичного образу.Римський-Корсаков охарактеризований як мислитель особливого типу; він пізнає світ інтуїтивним шляхом, унаслідок чого виникає цілісність уявлення про суть всесвіту. Оскільки світоспоглядання безпосередньо є повязаним з цілісним інтелектуально-емоційним відношенням до світу, воно набуває естетичного забарвлення та є більш органічним для творчої особистості у порівнянні зі світоглядом. Римського-Корсакова як національного митця, чиє сприйняття та розуміння світу типологічно споріднені з розумінням російських мислителів Х1Х - початку ХХ століть, що створили так звану “російську ідею” та повязані з духовним відродженням межі сторіч. Римського-Корсакова шляхом введення до музикознавчого обігу понять космосу, гри, повсякденного і святкового дозволила встановити іманентно музичні явища, що відображають цілісний (світоспоглядання) погляд на світ і способи його осягнення: синтез візуально-живописного і звукового; подієве, а не фонове трактування сцен-дійств і симфонічних картин; акцентування просторових уявлень; послідовно впроваджуваний принцип симетрії; пластичність мелодичного малюнка; звернення до ритуально-обрядових форм; прояв комбінаторики на всіх рівнях художнього тексту; обігрування ходових прийомів оперного жанру з метою повернення їм первісної естетичної цінності.

Основний зміст роботи