Світоглядна парадигма героїв прози Любові Яновської - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент БІЛЯЦЬКА Валентина Петрівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри української літератури. Захист відбудеться “02” липня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49027, м. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м.Шумило творчість Л.Яновської розглядалася здебільшого на проблемно-тематичному рівні, відзначалося її місце в літературному процесі епохи, у загальних рисах характеризувалася своєрідність її творчої манери. Безперечно, праці вищеназваних літературознавців мають значну наукову цінність, але автори цих студій не ставили собі за мету дослідження епічного доробку Любові Яновської в аспекті розгляду світоглядної парадигми буття її героїв. Означена проблема внесе певні зміни у вивчення творчості авторки, поглибить рецепцію літературного процесу того часу розумінням проблем і художніх знахідок, якими збагатила українську літературу письменниця. Яновської дозволяє визначати характер буття народу на певному історичному зрізі, дає «відповідь на вищі духовні запити» (С.Єфремов) Попри усвідомлення того, що Любов Яновська не стала митцем, так би мовити, першого плану, усе-таки дозволяє дати достатньо повне уявлення про характер її художнього письма, а також про певну систему знань із суспільного, духовного й інтелектуального життя українця, особливості його становлення на шляху до культурної ідентичності, репрезентації нових ідей переломної епохи і місця в ній людини. Теоретико-методологічну основу дослідження становить аналітичне прочитання оповідань і повістей Любові Яновської на основі історико-типологічного та рецептивно-інтерпретаційного принципів, що дозволяє сприймати художню прозу письменниці як важливий чинник літературного процесу в естетичному аспекті, спрямованому на зясування особливостей художнього мислення авторки та специфіки її характеро-та жанротворення.У першому розділі «ХУДОЖНЯ КОНСТАНТА ТЕМПОРАЛЬНОЇ ПАРАДИГМИ БУТТЯ ГЕРОЇВ ЛЮБОВІ ЯНОВСЬКОЇ» відзначається, що світогляд героїв прози Л.Яновської нерозривно повязаний із світоглядом автора й постає не лише як система найзагальніших філософських, естетичних, поглядів творчої особистості на світ і місце в ньому, а й як своєрідний чинник, що визначає життєву і творчу позицію митця. Яновської розуміємо наявні звязки між художнім простором і часом та реальним часом і простором, а також враховуємо, що в темпоральному явищі І. Разом з тим, ця структура виявляє комплекс сюжетного розвитку подій, їх значення в долі героїв твору, а також в обґрунтуванні їхньої поведінки й може визначатися за допомогою звичайних часових чинників, мати змістове наповнення, що виявляє темпорально закріплені явища психологічного, естетичного й культурного характеру. «Темпоральна парадигма у групуванні персонажів твору» зясовується, як час в оповіданнях і повістях письменниці стає чинником, здатним продемонструвати духовне зростання, духовне сходження особистості, а також гармонійне порозуміння із собою та цілим світом. ЯНОВСЬКОЮ ПРОСТОРОВОЇ ПАРАДИГМИ» зясовується, що вивчення категорії простору і часу постає обєктом постійної наукової зацікавленості дослідників ще з часів Аристотеля, а згодом знаходить більш детальну розробку в концептуальних підходах І.Темпоральна модель буття її героїв дає можливість виявити в оповіданнях і повістях письменниці явища психологічного, естетичного, а також культурного характеру, тобто, те, що становить і феномен її творчості, і сутність її світобачення. Яновської, стаючи важливим показником її творчості, ідейно-смислової структури, складовою розуміння образної системи творів, встановлюючи таку взаємодію означених явищ, що дозволяє характеризувати буття через час у багатьох його вимірах. Яновської є, на нашу думку, характер поєднання моделі часу і простору, що увиразнює особистісний, індивідуальний внесок письменниці в оцінку реальності, своєрідність художнього осмислення екзистенційного плану існування героя її творів. Часопросторова модель у прозі письменниці дає можливість зясувати художню реалізацію особливостей реального світу, обєктивно здійснити дефініцію творчого «почерку» митця й художньої своєрідності системи образів української літератури означеної доби.

2. Основний зміст дисертації