Світогляд Т.Г. Шевченка у контексті суспільно- політичної думки в Україні (1830-1860-х рр.) - Статья

Анотація



Світогляд Т.Г. Шевченка у контексті суспільно- політичної думки в Україні (1830-1860-х рр.)

Т.В. Ковальчук (м. Маріуполь)

Статтю присвячено дослідженню життя, творчості та громадської діяльності видатного українського поета і художника Т.Г. Шевченка. Основну увагу приділено осмисленню його світогляду у контексті вітчизняної суспільно- політичної думки 1830-1860-х рр.

Ключові слова: Т.Г. Шевченко, світогляд, суспільно-політична думка, Україна.



Життєвому шляху[1], творчості[2] та суспільно-політичній діяльності[3] великого українського поета та художника, основоположника нових української літератури та літературної мови й вітчизняного реалістичного образотворчого мистецтва Тараса Шевченка присвячено сотні ґрунтовних досліджень, енциклопедичних та словникових видань[4], що класифіковані у ряді фундаментальних бібліографічних покажчиків[5]. І це цілком закономірно, адже «Т.Г. Шевченко - невичерпний як Дніпро».

Потреба пізнавати Т. Шевченка ніколи не зникне. Але сам процес пізнання зазнає змін, разом із зміною горизонтів історичної науки. «Жоден історик не може заперечувати, що його бачення минулого віддзеркалює досвід його епохи..., несе на собі відбиток того часу і місця, в якому він жив»[6]. Оновлення методологічних підходів у пострадянський період не могло не вплинути на тематику і зміст досліджень, присвячених Т. Шевченку, на спроби формування неупередженого погляду та оцінки залишеної ним спадщини. «Імперську ідеологію змінила радянська, на зміну якій, у свою чергу прийшла пострадянська. А альтернативний цим моделям дискурс, що отримав назву постмодерного, теж витворив мережу власних ідеологем, нехай і з протилежним знаком. Тому лише повертаючи українську літературу в природні для неї європейські координати, маємо можливість відтворити реальні її смисли в багатогранності її внутрішніх переплетень з інтелектуальними контекстами Європи[7]. Цю методологію використали для переосмислення творчості Великого Кобзаря професор Гарвардського університету Г. Грабович[8], О. Забужко[9] та ін. Їхні дослідження викликали гостру дискусію, але вже сам її факт засвідчує необхідність пошуків нових міждисциплінарних підходів до осмислення життя і творчості Т. Шевченка. Серед них можна виокремити такий важливий напрям історичних досліджень останніх десятиліть як культурно-антропологічна історія, одним із завдань якої є вивчення ментальності людей окремої історичної епохи, а також «нова інтелектуальна історія», яка охоплює всю сферу інтелектуального простору людини, вивчає ідеї через культуру, біографію і соціокультурне оточення її носіїв. Адже світобачення людини залежить значним чином і від способу життя епохи, її культури. Врахування цих чинників може бути плідним при осмисленні світогляду Т. Шевченка у контексті суспільно-політичної думки України (1830-1860-х рр.).

Варто зазначити, що великий внесок у вивчення зазначеної проблеми зробили такі фахівці як академік І. Дзюба, який обґрунтував центральне місце Т. Шевченка в національному і суспільно-політичному житті України, простежив його творчість в контексті російської літератури й на тлі європейського романтизму[10]. На думку академіка Д. Наливайка, «унікальність духовного світу й творчості Шевченка виявляється в їх незвичній концентрації, навколо центру, яким є Вітчизна поета - Україна, її відеообраз». Автор наголосив на співвідношенні духовного світу й творчості Т. Шевченка з ідейними, культурними й літературними рухами епохи романтизму, в систему яких був інтегрований український поет, а також підкреслив, що «етнокультурний центризм, притаманний романтизмові переростав у Шевченка у націотворчу парадигму»[11]. У контексті світоглядної концепції романтизму також розкриває творчість Т. Шевченка львівський історик Євген Нахлік. Автор порівнює світобачення Т. Шевченка, А. Міцкевича, Ю. Словацького, З. Красицького, розуміння ними таких проблем як свобода, імперія, кріпаччина[12]. У дослідженні С. Цвілюка, основана увага зосереджена на соціально-політичному вимірі творів Тараса Шевченка та історизмі його творчості[13]. Широку панораму життя Т. Шевченка відтворив на основі архівних матеріалів П. Жур[14]. Малодосліджений аспект світобачення Шевченка як мислителя розкрив Євген Сверстюк, звернувши увагу на релігійність поета та християнський контекст його творчості, підкресливши, що «Шевченко - то є вічний дух України»[15]. Московський вчений Ю. Барабаш, який вже півстоліття досліджує життя і спадщину Кобзаря, зазначає, що його історіософії «суджена була роль того біблійного «зерна гірчичного», що з нього зросла програма відродження нації»[16]. Значну увагу приділив формуванню світобачення Т. Шевченка та становленню поета і пророка, в період його перебування у Санкт-Петербурзі в 1837-1845 рр. українсько-американський історик Омелян Пріцак, праця якого написана в руслі культурної антропології[17]. шевченко світогляд суспільний духовний

Цікаву інтерпретацію поглядам і поетиці Т.