У статті визначається місце та роль пейзажу у художньому доробку Дніпрової Чайки, зокрема у жанрі поезія у прозі. Аналізуються засоби та прийоми творення картин природи. Досліджуються основні особливості творів, що увійшли до циклу "Морські малюнки".
При низкой оригинальности работы "Світ природи у художньому осмисленні Дніпрової Чайки (на матеріалі поезій у прозі циклу "Морські малюнки")", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СВІТ ПРИРОДИ У ХУДОЖНЬОМУ ОСМИСЛЕННІ ДНІПРОВОЇ ЧАЙКИ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЙ У ПРОЗІ ЦИКЛУ «МОРСЬКІ МАЛЮНКИ»)У статті визначається місце та роль пейзажу у художньому доробку Дніпрової Чайки, зокрема у жанрі поезія у прозі. Наприклад, спокійне море: «Море тихесенько плеще, під берегом хвиля палає й, розбившися дрібно, в Чорне море розносить відблиск огнистий...» («Дві птиці») [Дніпрова Чайка 1960, 156]; іноді воно грайливе, схвильоване: «І море уже недалеке назустріч їм дихає свіжо і плеще помалу, пестливо колише на хвилях малого човна» («Тополі») [Дніпрова Чайка 1960, 150]; водночас воно може бути і грізним, розбурханим: «А море лютує, а море реве, скаженіє, плює перлистою піною, злими слізьми обливається, дико шпурляє на берег пісок золотий...» («Суперечка») [Дніпрова Чайка 1960, 134]. Поетизуючи море, письменниця не відмовляється від гарячих фарб, грізних тонів: «Море лютує... реве, скаженіє...» («Суперечка») [Дніпрова Чайка 1960, 134]; «Синєє море то плеще, то стогне...» («Скеля») [Дніпрова Чайка 1960, 141]; «Темна, похмура... вагітная хвиля, прийшла до каміння, вдарилась, впала на його і бється, і стогне, і плаче...» («Хвиля») [Дніпрова Чайка 1960, 145]; «Море... розсердилось, хвилями встало...» («Тополі») [Дніпрова Чайка 1960, 150]. Зазначена думка яскраво знаходить своє вираження у творах «Суперечка», «Хвиля», у яких письменниця подає цілу галерею колоритних, мальовничих картин пейзажу: «Устало на небо веселеє сонце, зирнуло, всміхнулось привітно на любих дітей молодих...» («Суперечка») [Дніпрова Чайка 1960, 133]; «Заснуло сердитеє сонце, розбіглися жваві хмарки, поставлені сонцем на варті, і срібноясний молодик засяяв на спокійній блакиті» («Суперечка») [Дніпрова Чайка 1960, 135]; «Втомилося сонце, розсердилось, з сорому все зчервоніло, кинуло погляд сердитий востаннє на хвилю й сховалось за пишну рожеву завісу. Наприклад, земля виступає у ролі нареченої, яку «зубчастії гори віночком блакитним вінчають., зелені луги і сади кучеряві поясом пишним підперезали її» («Суперечка») [Дніпрова Чайка 1960, 133]; красуня хвиля «вдяглася в шовковії зеленії шати, перлистим вінком уквітчалась...» («Хвиля») [Дніпрова Чайка 1960, 144].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
