Характеристика культури середньовічної Європи, її хронологічні рамки. Рубіж між Середніми віками і Новим часом. Християнство як чинник культури європейського Середньовіччя. Освіта, школа та університети. Художній ідеал в архітектурі, скульптурі, живопису.
Характеризуючи культуру середньовічної Європи необхідно усвідомити хронологічні рамки, тобто коли закінчується античність і починається середньовіччя. Якщо, наприклад, для країн Західної Європи в якості початку рубежу середньовіччя можна вважати 476 рік (дата падіння Ромула Августула, останнього імператора західної половини Римської імперії), то для східних областей регіону ця дата нічого не значить. І все ж таки початок між античністю і середньовіччям у сфері культури можна визначити. Зарубіжна історіографія вважає межею, що відділяє середні віки від нового часу - середину XV, або кінець XV ст., тобто завоювання турками-османами Константинополя і крах Візантії, точніше 1453 рік, початок великих географічних відкриттів, особливо відкриття Колумбом Америки.На період середньовіччя припадає зародження національних культур, формування національних мов і характерів народів Європи і Азії. Одним із впливових інститутів, успадкованих Європою і Азією від середньовіччя є церкви - римо-католицька, православна, різні види протестантської, мусульманство, буддам, синтоїзм, В середні віки в Європі виникли перші університети, чимало яких продовжують діяти і сьогодні. Багато міст середньовічної Європи, Індії, Китаю, колишньої Візантії зберігають аромат середньовіччя в плануванні і їх забудові, в скульптурі і архітектурі, іконописі і вітражах, в книжковій мініатюрі, фресках, мозаїці, в паливній кераміці, у виготовленні шовкових тканин. Системотворчим чинником культури європейського середньовіччя стало християнство, а для народів Південно-Східної Азії - буддизм, синтоїзм, брахманізм, іслам з їх різновидностями, а також національно-філософські школи типу конфуціанства, даосизму, арабо-мусульманської філософії. Для Августина характерна була орієнтація на платонізм і неоплатонізм, проголошення віри передумовою знання, погляд на людину як на душу, що використовує тіло лише як своє знаряддя, обґрунтування теологічного розуміння історії як залежної від божого провидіння.Що стосується науки, то в середні віки вона була в основному книжною справою. Виділяють чотири великих напрями середньовічної науки: фізико-космологічний, вчення про світло, наука про живе, комплекс астролого-медичних знань. Поряд із зростанням матеріальної культури відбувалося бурхливе духовне життя, жвавий розвиток освіти, шкіл та університетів. Кафедральні школи у великих міських центрах Європи перетворювались у всезагальні школи, а потім - в університети, що отримали назву (від лат. слова - сукупність, спільність). Першим університетом на Заході був Болонський.Поряд з літературою, що починала утверджуватись в новоутворених державах після розпаду Римської імперії (кельтські германські, романські і словянські народи), продовжувала розвиватись латинська література, успадкована від Риму. Від Стародавнього Риму середні віка запозичили латинську мову, котра ще довгий час, поки не зміцніли національні мови і не створено писемності європейських народів, залишилася міжнародною мовою, мовою церкви, Вищої адміністрації, Державно-правових документів, освіти і, частково, літератури. Характерною особливістю візантійської культури УІ-УІІ ст. було те, що імена її літераторів вказують на константинопольське походження: Іоан Малала, Прокопій Кесарійський, Феофілакт Симокатт, Георгій Писида. Літератори УІІІ-Х ст. були переважно родом із столиці. Підвищений інтерес до античності - одна із найхарактерніших рис візантійської літератури Х-ХІІ ст., хоча говорити про відродження цього інтересу було б неправомірно, оскільки звязок з античністю в Візантії, по суті, не припинявся ніколи, хоча і був різним ступенем і характером його сприймання і розуміння.Що стосується скульптури та архітектури, то вони проявили себе, найбільш рельєфно, спочатку у вигляді романського, а потім готичного стилів. Ведучим жанром романського мистецтва була архітектура. Характерна особливість романського стилю полягала в тому, що саме приміщення було, порівняно, невисоким - від 8 до 20 м. Розміри зображення Христа, наприклад, були набагато вищими фігур ангелів і апостолів, ті в свою чергу, були крупнішими зображеннями, в порівнянні, з простими смертними. Величезним був вклад у розвиток романського стилю візантійської скульптури та архітектури.Підводячи підсумок відзначимо, що середньовічна культура ІУ - першої половини XVII століття характеризується культурологічними надбаннями країн Західної Європи, Візантії, деякими країнами арабо-мусульманського світу, країн Середземноморя, Північної Африки, Близького Сходу і Малої Азії.
План
Зміст
Вступ
1. Світ очима середньовічної людини
2. Освіта, школа та університети
3. Розвиток середньовічної літератури
4. Становлення художнього ідеалу в архітектурі, скульптурі, живописі
Висновок
Література
Вывод
Підводячи підсумок відзначимо, що середньовічна культура ІУ - першої половини XVII століття характеризується культурологічними надбаннями країн Західної Європи, Візантії, деякими країнами арабо-мусульманського світу, країн Середземноморя, Північної Африки, Близького Сходу і Малої Азії.
Для середньовічної культури було характерне прагнення до універсальності, оскільки вона певним чином обєднала культурну спадщину попередніх цивілізацій з соціальним і духовним досвідом власної системи, домінуючою серед яких було християнство, величні художні ансамблі, нові жанри в літературі, іконописі, драматургії, в скульптурі та архітектурі.
Список литературы
1. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолствующего большинства. - Москва, 1990.
2. Грюнсбаум Г. Классический ислам. - Москва, 1988.
3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.) - Київ, 1993.
4. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. - Москва, 1991.
5. Кисильов С.О. Середньовічна культура як перехідний тип. Етика, естетика і теорія культури. - Вип.35.
6. Культура Византии. Вторая половина УП-ХІІ вв. Отв. ред. З.В. Удальцова. - Москва, 1989.
7. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. - Харків, 1990.
8. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. - Київ, 1992.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы